Іра Малишева, фото автора

У Туреччині ми з чоловіком були вісім разів, але найбільш дивовижною і несподіваною стала дев’ята поїздка, яка почалася з того, що я купила дуже дешеві авіаквитки до Стамбула на лютий. Спочатку купила, а потім почала думати, що з ними робити. Лютий – не найактивніший туристичний сезон для Туреччини, але бюджетний авіапереліт і безвізовість країни зробили свою справу: ми вирішили їхати. Наш план полягав у тому, щоб зробити поїздку незвичайною та відвідати ті місця, в яких ще не були. Маршрут у нас вийшов такий: Стамбул – Каппадокія – Бурса – Ялова – Стамбул

img_2965

Три дні в Каппадокії

Першим пунктом нашої програми стала Каппадокія. Каппадокія – це загальна назва великої місцевості в Центральній Анатолії. Каппадокія цікава тим, що це унікальний природний феномен. Мільйони років тому тут щосили вирували три вулкани, викидаючи лаву і попіл. Саме вони і створили неповторний ландшафт, а далі вже вітер та дощі довершили роботу.

Кожна долина Каппадокії відрізняється від попередньої. Ландшафт змінюється в межах одного-двох кілометрів, змінюється колір гір і їх форма: скелі у формі грибів, димарів і навіть фалосів – все це жарти природи, дощу і вітру. Дивно, але коли їдеш або йдеш по шосе в Каппадокії, то можна навіть не підозрювати, що знаходиться по обидві сторони дороги внизу: більшість природних красот заховано в глибоких каньйонах і ущелинах. Зверху, навіть з панорамних оглядових майданчиків, не побачиш і чверті цікавого.

А ще Каппадокія унікальна історична місцевість. Кого тут тільки не було: від хеттів до Македонського в період до нашої ери, а потім римляни, візантійці, сельджуки, османи. Величезний пласт місцевої культури – це раннє християнство. Тут маса пам’ятників раннього християнства, що датуються V–IX століттями. Тому перебування в Каппадокії можна назвати як спортивним, так і надзвичайно пізнавальним.

img_8672

Місцеві жителі в Каппадокії живуть звичним життям, не звертаючи уваги на туристів. Серед природних красот розкинулись городи і сади, в селах тчуть килими та ліплять кераміку для власного вжитку. Найкраще до Каппадокії дістатися на літаку чи то із Стамбула, чи інших точок Туреччини. Каппадокія знаходиться на відстані 600 км від Стамбула. Відстань від основних курортів узбережжя плюс-мінус така ж. Можна їхати на машині, можна на автобусі (це займає ніч), але варто враховувати, що квиток на літак взимку коштує всього 15 доларів.

Літають авіакомпанії «Пегасус» і «Турецькі авіалінії», в день є не менше 5 рейсів. Ми летіли «Пегасусом» із стамбульського аеропорту Сабіха Гокчен. Переліт займає 40 хвилин. Трансфер з аеропорту треба замовляти заздалегідь! Шаттл-басів або громадського транспорту в аеропортах немає, тільки таксі, ціни на які кусаються. Можна замовити трансфер в готелі, можна у перевізників. Я вибрала останніх, повідомила деталі, заплатила 20 євро за двох. В аеропорту нас зустрічали з табличкою, довезли до дверей готелю. Від аеропорту Невшехір до готелю – трохи більше 20 км (до аеропорту Кайсері – 65 км).

Найзручніша база для подорожей по Каппадокії – це містечко Гьореме. Все містечко можна обійти за 30 хвилин, але його туристична інфраструктура вражає: безліч готелів, турагентств, кафе. Є все необхідне для зручності туриста, включаючи відмінне маркування вулиць. У центрі Гьореме – автовокзал з інформаційним бюро. Всі готелі в основному мають в назві префікс Cave, так як знаходяться в печерах. Готелі є і в сусідніх містечках Чавушин (3 км від Гьореме) і Учхисар (5 км), але Гьореме найзручніший та найприємніший варіант. Звідси стартують маршрути в найцікавіші долини, тут кипить туристичне життя, при цьому панує приємна автентичність, неспішність.

Що з собою брати в Каппадокію? Обов’язково – хороші трекінгові кросівки. У долинах багато ділянок, де вони вам знадобляться. Погода тут змінюється стрімко, так що потрібні куртки і дощовики. Не виключено, що, вийшовши з готелю вранці, протягом дня ви кілька разів будете відчувати то спеку, то холод, що є звичним для будь-якої іншої гірської місцевості в світі.

Перше і неодмінне, що треба робити в Каппадокії, це треки по долинах. За один день можна пройти найцікавіші і найкрасивіші долини: Голубину, Білу, Медову, Любові та відвідати містечко-фортецю Учхисар. Врахуйте, що це 22 км пішки. Цей маршрут можна розбити на два дні, тоді він буде менш втомлюючим. Другий цікавий трек – це долина Мечів, Рожева і Червона, плюс містечко Чавушин. Заблукати можна і потрібно; докладних карт немає, але місцеве населення завжди допоможе. Навіщо потрібно так багато треків? Всі долини дійсно абсолютно різні.

Раджу з’їздити також в музей під відкритим небом в Зелве. Зелве знаходиться за 8 км від Гьореме – і це абсолютно унікальне місце: монастирський комплекс, що виник в IX столітті. Музеєм долина стала в 1967 році, а люди в цих печерних «будівлях» жили до 1952 року, після чого були відселені – жити тут стало небезпечно через обвали гірських порід. Огляд Зелве легко поєднується з долиною Пашабаг, вона крихітна, її можна обійти за півгодини. Церкви можна подивитися саме в Зелве, а також в треку по Червоній долині.

Певно, варто відвідати містечка Чавушин, Учхисар, а також центр гончарного мистецтва всієї Каппадокії – Аванос. У Гьореме можна поїздити на квадроциклах, сходити в хамам, покататися на конях, відвідати кулінарну школу, піти на шоу «турецька ніч» на виступ дервішів – загалом, будь-яка примха! Нам було дуже шкода залишати Каппадокію. Але нас чекало місто Бурса! Прилетівши до стамбульського аеропорту Сабіха Гокчен, ми відразу на виході з будівлі купили квитки на автобус до Бурси. В дорозі ми провели трохи більше 2 годин, частину дороги автобус долав на морському поромі, так що не було нудно.

Бурса. Душа Туреччини

Бурса була першою столицею Османської імперії. Від Стамбула до Бурси майже 220 км, місто лежить осторонь від моря, біля підніжжя гори Улудаг, в затишній зеленій долині. Ми провели тут три дні, і нас просто приголомшило це чудове, дуже автентичне, дуже турецьке місто.

The Pearl Of The Bursa Bazaar
The Pearl Of The Bursa Bazaar

За підсумками відвідування Бурси я можу сказати, що тут – душа Туреччини. Незважаючи на велику кількість заводів, місто потопає в розкішній зелені: тут багато парків, квітів, затишних скверів. Місцеве населення надзвичайно доброзичливе, але практично не розмовляє англійською, часто доводилося спілкуватися жестами. Нам допомагали завжди, хоч і дивилися на нас як на дивину – туристи, якщо і приїжджають в Бурсу, то на пару годин із Стамбула. Кілька разів школярі, не в змозі стримати захоплення, кричали нам «О, туристи!»

У порівнянні з іншими містами, люди в Бурсі більш релігійні, але в будь-яку мечеть можна входити, в мечетях можна фотографувати, ніхто слова не скаже. В одну з мечетей ми потрапили якраз до денного намазу, літні чоловіки привітно знаками показали мені, що ще 10 хвилин можна поблукати по храму і пофотографувати, а потім почнеться молитва – і тоді мені треба пройти на балкон для жінок. У місті є метро, трамваї, вся система громадського транспорту дуже зручна.

А що подивитися в Бурсі? Насамперед дві красиві мечеті – Улу Джамі (Велика мечеть) і Йешіл Джамі (Зелена мечеть). Обидві будівлі є яскравим зразком османської архітектури. Улу Джамі знаходиться в самому центрі міста, вона побудована в сельджукському стилі за наказом султана Баязида I. Час споруди – 1396–1400 рр. Унікальність мечеті полягає в тому, що в ній 20 куполів, а всередині 192 стінних розписи, виконаних видатними каліграфами минулого. Султан пообіцяв побудувати цю мечеть, якщо переможе Візантію в битві під Нікополісом.

Зелена мечеть знаходиться трохи осторонь від центру міста, зовні здається зовсім звичайною, але всередині просто серце завмирає від неймовірної краси оздоблення. Назву ця мечеть отримала через яскраве, зелено-блакитне облицювання стін. Ми були в мечеті абсолютно одні, блукали в тиші по м’яких зелених килимах, насолоджуючись моментом. З повною впевненістю можу сказати, що це одна з найкрасивіших мечетей в світі.

Обов’язково варто відвідати комплекс Мурадіє. Мурадіє – це прекрасний маленький парк, в якому стоять велична мечеть і дивовижної краси мавзолеї з унікальним розписом стін і стелі. І ще тут є невеликий музей під відкритим небом, в якому можна побачити понад тисячу надгробків, що датуються XIV–XVI століттями. Зібрані вони з усієї області навколо Бурси.

А ще Бурса – це ринки. Найбільший з них, старовинний критий ринок Коза Хан, ринок шовкових коконів, тягнеться в центрі міста на 3 км. Ніяких шовкових коконів тут вже давно немає, але блукати по ньому – величезне задоволення. Тут є що купити, на що подивитися і що з’їсти. На цей ринок приїжджають за покупками навіть із Стамбула. Чи варто говорити, що велика частина наших подарунків на батьківщину була зроблена тут.

У Бурсі можна спокійно гуляти по ринках, не відмахуючись від нескінченних докучань – продавці тут незмінно привітні, але не нав’язливі. Окремого опису заслуговує місцева їжа! З повною впевненістю можу сказати, що найкращі кондитерські та пекарні Туреччини знаходяться в Бурсі. Тільки тут готують особливий вид випічки, у вигляді ватрушки з начинкою з халви. І тільки тут готують справжнісінький «бурса кебаб» або «іскандер кебаб», страву винайдену в Бурсі. Незважаючи на те, що я помірний вегетаріанець, «бурса кебаб» їла щодня.

Ще одна наша пригода в Бурсі – це підйом на гору Улудаг. Улудаг, або Малий Олімп – це поросла густими лісами гора, висотою 2543 метри. Улудаг відомий своїми гірськолижними курортами і красивою природою. І прямо з Бурси можна туди потрапити на підйомнику – новенькому, зовсім недавно запущеному в експлуатацію. Називається цей підйомник «Телеферіко».

1407070095_1378541110_3330-org

Я погано собі уявляла, як це виглядає технічно, а найбільше мене збивало з пантелику те, що всі карти показували «Телеферіко» прямо в центрі міста (при цьому центр плоский, як тарілка). У центрі міста дійсно є вказівник «Телеферіко». Від нього до старту підйомника ходить маршрутка (по факту – машина таксі) з оплатою, як в громадському транспорті (2,5 ліри з людини), час у дорозі до підйомника – 10 хвилин. «Телеферіко» відразу ж вразив уяву. Це не іржава, скрипуча канатка. Відправна точка виглядає краще, ніж аеропорт Жуляни. Все виблискує, сяє, добре пахне, є кафе і магазини. Ціна трохи кусається – 35 лір (320 гривень) в обидві сторони, але можу сказати, що воно того варте!

Кабінки на 8 осіб, підходять кожні кілька секунд, ми їхали в кабінці удвох. Вагончик йде на дуже великій висоті, верхівки ялин десь далеко внизу, але чутно, як співають птахи і шумлять гірські річки. Ландшафти змінюються як у підручнику географії – листяний ліс, тайга, альпійські луки. Навіть за туманної погоди – фантастика! На останній зупинці, власне, розташувався гірськолижний курорт з гарною інфраструктурою: готелі, квадроцикли, ресторани – що хочеш. Сама станція – блискуча, сучасна, зручна. З Бурси нам не хотілося їхати так само, як і з Каппадокії. Але попереду було місто Ялова.

Ялова – будинок Ататюрка і термальні купальні

Ми збиралися зупинитися не в самому місті, а в курортному містечку неподалік, в Ялова Термаль. Доїхати до цього курорту дуже просто – зі Стамбула з пристані Енікапі поромом, а потім маршруткою до Термаль (їхати хвилин 40). Ялова стоїть на морі, а Термаль захований в горах.

Ми їхали з Бурси: дорога на автобусі зайняла одну годину, потім все тим же долмуш (маршруткою). В Туреччині дуже легко пересуватися, громадський транспорт комфортний, ходить часто, а місцеві не дадуть заблукати. Ялова Термаль – крихітне курортне селище, поряд з селом Гьокчедере. Ще за часів Римської імперії тут були відомі лікувальні гарячі джерела, що володіють чудодійною силою. Курорт почав розвиватися за Ататюрка. «Батькові всіх турків» тут так сподобалося, що він навіть побудував тут свою літню резиденцію.

Ірина Малишева
Ірина Малишева

Центр міста – це розкішний парк над річкою. Як тільки бачиш цей парк, виникає відчуття курорту. У лютому ми потрапили в літо: зелені газони, пальми, квітучі дерева і клумби, спів птахів. Над джерелами піднімається пара, є навіть спеціально відведене місце, де можна подихати сірководнем (прекрасна профілактика респіраторних захворювань!).

У парку ми побачили знаменитий будинок Ататюрка. І випадково потрапили на екскурсію: до будинку пускають, тільки якщо набереться певна кількість відвідувачів. Екскурсія була турецькою мовою, але нам все одно дуже сподобалося. Було цікаво побачити побут видатного політичного діяча початку ХХ століття і порівняти з сьогоденними реаліями. А ще я на екскурсії дізналася, що легендарна Сабіха Гокчен, перша в світі військова льотчиця, ім’ям якої названо аеропорт, є прийомною дочкою Ататюрка.

genelg-2

Головна визначна пам’ятка в Термалі – це купальні. На жаль, відкритий басейн зараз на ремонті. Ми пішли в загальний хамам (20 лір з людини за 2 години). Всередині – суцільний колорит. Мармурові купальні, басейн з гарячою мінеральною водою, сауна. Незважаючи, що хамам змішаний, для чоловіків і жінок, з жінок там була тільки я, що викликало вкрай позитивну реакцію у всіх інших турецьких відвідувачів. У купальнях можна замовити масаж і пілінг, а можна купити рукавички для пілінгу і оливкове мило тут же, в буфеті хамама – і виконати процедури самостійно.

Вода в купальнях дивовижна, з гліцерином і мінералами, усуває будь-які проблеми шкіри. Ялова Термаль – прекрасне місце для зцілення тіла і нервової системи. От тільки не варто приїжджати сюди на вихідні, бо жителі Стамбула люблять у вихідні тікати в Термаль від міської суєти. Останнім пунктом програми був Стамбул, який ми добре знаємо і любимо. Але після самобутніх, справжніх, доброзичливих Каппадокії, Бурси та Ялови, улюблений Стамбул здався нам надміру галасливим, туристичним і виснажливим. Ми провели в ньому два дні і вирушили додому.

Вся поїздка зайняла 10 днів, але емоцій і вражень ми отримали ніби за багато місяців. Добре знайома Туреччина постала новою, незвіданою країною, повною дивовижних місць. Варто відійти від загальноприйнятих стереотипів і зрозуміти, що туризм в Туреччині – це не тільки пакетні готелі узбережжя, і тоді ця країна нагородить вас масою незабутніх вражень.

Ціни в Туреччині

Перельоти:
• Львів–Стамбул–Львів – $78
• Стамбул–Невшехір – $23
• Кайсері–Стамбул – $12 • Трансфер Невшехір–Гьореме – $12
• Гьореме–Кайсері – $12
• Автобус Стамбул – Бурса – $12
• Пором Ялова – Стамбул – $3
• Проїзд громадським транспортом (маршрутка) по всій країні фіксований, близько долара
• Купальні в Ялові – $9 за 2 години
• Вхідні квитки в музей Зелве – $3, в замок Учхисар – $2
• Підйомник на Улудаг і назад – $12
• Їжа в місцевих кафе (кебаб з рисом і салатом, Іскандер кебаб, донер) – від $3 до $8 за порцію
• обід без алкоголю в місцевому кафе – $15–16 на двох
• Готелі: в середньому $50 доларів на добу за двох (подекуди із сніданком)
• За 10 днів на все (транспорт, готелі, їжа, розваги) ми витратили близько $1000

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

3 × three =