Києву понад 1500 років, християнству в Україні – майже стільки ж, бо воно існувало на наших землях ще до Володимирового хрещення. Найдавнішим храмам, що збереглися з давньоруської доби – близько тисячі років. Ці церкви пережили пожежі, навали, розграбування, війни. Водночас вони залишаються живими свідками періодів розквіту в нашій історії, доказом давності нашої культури.

Софія Київська в XVII ст.

 Софія Київська. Одвічна мудрість

Більш як тисячу літ цей храм спостерігає за життям Києва. Він бачив київських князів, митрополитів, літописців…

Перший камінь у фундамент Софії Київської заклав Володимир Великий у 1011 році. Його син Ярослав Мудрий завершив справу батька й добудував храм. Його присвячено Премудрості Божій, він мав утверджувати християнство в Русі.

Під склепіннями собору відбувалися «посадження» на князівський престол, церковні збори та урочисті прийоми. Тут писалися літописи, збиралася бібліотека, працювала школа.

Софія Київська пережила навалу монголо-татарської орди ХІІІ століття, напівзруйнованою вона стояла чотири з половиною століття, аж поки її не відбудував гетьман Іван Мазепа наприкінці ХVІІ століття. Тоді ж було зведено дзвіницю. Нові куполи церкви відрізнялися від старих за формою. Сам собор було оздоблено в стилі українського бароко.

Софія завжди була головною святинею Русі-України. Тут відбувалися й найвидатніші події у становленні української державності. Саме у Софії Київській 15 грудня 2018 року відбувся Об’єднавчий собор православних церков України, на якому було створено Православну церкву України та обрано її предстоятеля.

Сьогодні православний собор Софія Київська – об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО, одна з найстаріших та найвідоміших християнських святинь у Східній Європі. Серед написів на стінах є автограф Володимира Мономаха. Мозаїки, що прикрашають вівтар та центральну баню, зображують персонажів християнського віровчення. На склепінні головного вівтаря – відоме зображення Богоматері Оранти зі здійнятими в молитві руками.

 

Києво-Печерська лавра. Заповідна обитель

Історія однієї з найвизначніших християнських святинь почалася з ченця Антонія з Чернігівщини, який прийняв постриг на Афоні. У 1051 році Антоній оселився на Берестовому в печері. Люди швидко дізналися про схимника.

До нього йшли за благословенням, порадою. У Антонія з’явилися учні, один із них, Феодосій, став співзасновником обителі. За кілька років над печерою побудували дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1416 році її спіткала доля багатьох пам’яток та духовних святинь того часу – ординці підпалили храм. Відбудували його через п’ятдесят років.

Та сам монастир ріс і процвітав. В XI столітті він став центром поширення християнства в Київській Русі. У XII ст.. отримав статус лаври. Згодом Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним землевласником в Україні.

Вона володіла містами, містечками, селами, фабриками, шинками, вітряками, мала у своєму розпорядженні кріпаків. Їй було підпорядковано багато менших монастирів і так звані пустині – Китаївська й Микільська.

Монастир став культурним осередком, центром літописання. Автори давньоруського епосу «Повість минулих літ» Нестор та Никон також працювали в лаврі. Архимандритом монастиря був засновник Києво-Могилянської академії Петро Могила.

Згубною для скарбів лаври стала пожежа 1721 року, коли згоріли книги і безцінні літописи княжих часів. Є версія, що її влаштував Петро І, або потім цілковито переписати історію.

Дзвіниця Лаври зведена в XVIII ст. Її висота – 96,5 м

У 1918 році у стінах лаври більшовики закатували митрополита Київського і Галицького Володимира. Через два роки її закрили. Під час Другої світової війни радянські диверсанти підірвали Свято-Успенський собор, звинувативши німців. Храм відбудовано в 1988 році.

Досі в найбільшій київській святині панує Московський патріархат. За всі роки цього панування було злочинно вивезено до Росії багато безцінних артефактів, зокрема мощі святих.

Києво-Печерська лавра внесена до переліку світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої лаври розташовано Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. У лаврі поховано Нестора Літописця, князя Юрія Довгорукого та інших Мономаховичів, Петра Могилу, Костянтина Острозького й навіть легендарного богатиря Іллю Муромця.

 

Спасо-Преображенський собор у Чернігові. У східному стилі

Спасо-Преображенський собор у Чернігові змагається із Софією Київською за титул найстарішого храму з тих, що збереглися в Україні. Його було закладено 1030 року.

Цей храм завжди був найголовнішою святинею Чернігівсько-Сіверської землі та князівською усипальнею.

Його творцем був син Володимира Мономаха та брат Ярослава Мудрого – Князь Мстислав Тмутараканський. Оскільки доти він князював у Тмутаракані, то й майстрів запросив звідти. Тому архітектурні форми храму з елементами, що використовувалися в Малій Азії та на Закавказзі. Завершилося будівництво при великому князі київському Святославі, який теж похований у Чернігові.

Спасо-Преображенський собор багато разів було зруйновано та пограбовано, він пережив навали, пожежі, забуття й руїни.

У 1926 році радянська влада заборонила богослужіння в соборі. Його установі з назвою, ніби з фільму «Собаче Серце» – «Головросмасложирзбут». Відтоді на могилах наших князів зберігали жир та масло.

У 1937 році собор перейшов у розпорядження історичного музею. А за п’ять років німецька окупаційна влада відновила служіння, храм діяв і  після війни – до 1961 року. Потім знову став музеєм. Останнє випробування спіткало пам’ятку у 80-х роках. Тоді, повикидавши з храму музейні експонати, представники УПЦ МП силоміць захопили храм, хоча жодного стосунку до Москви не має.

Нині собор входить до архітектурно-історичного заповідника «Чернігів древній», і нам належить дати відповідь на запитання: на яких підставах там господарює Московський патріархат?

Успенський собор у Володимирі-Волинському. Старожил Волині

Успенський собор на Волині був закладений 1156 року – у княжому місті Володимирі. Після закінчення розписів через чотири роки храм освятили, і він став кафедральним собором Волинської єпархії, яка існувала тут ще з 992 року.

У храмі приймали князівство сімнадцять князів України-Русі.

Саме Свято-Успенський собор вважається можливим місцем поховання Романа Мстиславовича – батька Данила Галицького, одного з найхоробріших руських князів, що об’єднав Волинь та Галичину і був проголошений королем Русі. Тут же похований і будівничий собору – князь Мстислав Ізяславич.

Та після княжого розквіту настала чорна смуга татаро-монгольської навали, храм було пограбовано, хоча сама будівля вистояла. Далі були короткі періоди відродження за литовських князів і знову спустошення та навали зі сходу. Під час однієї з них Свято-Успенський собор було спалено. Потім знову відновлено і обнесено валами. Періоди занепаду змінювалися періодами відродження.

А після Третього поділу Речі Посполитої 1795 року московська анексія Волині спричинила до того, що все майно Володимирської уніатської єпископської кафедри було відібрано на користь російської скарбниці. Давня будівля храму була пристосована під комори. Тут зберігалися дрова, хліб, сіно, а на паперті взагалі тримали худобу. Врешті у 1829 році завалився головний купол храму. Згодом собор розчистили, відкривши неймовірної краси фрески та орнаменти, і відновили.

Храм пережив ХХ століття, зберігшись до наших днів. Досі перебуває в руках УПЦ МП.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

eighteen − seventeen =