Ми з чоловіком подорожуємо вже давно, та нам би не вистачило і цілого року життя в Стамбулі, щоб зрозуміти його темп, настрій і звичаї, тому ми змогли лише прочинити двері і на мить зазирнути у його таємниці.
Ми обрали Hotel Saba, з вікон якого було видно тонкі шпилі Блакитної мечеті. На останньому поверсі знаходилась веранда, де сервірували сніданки. Кафе та ресторани на дахах готелів з видом на місто – популярні в Стамбулі. Кожного ранку, насолоджуючись чаєм, ми стежили за тим, як судна прямують Мармуровим морем до порту.
За п’ять хвилин ходи від готелю розташувалася площа Іподром. Пальмові гілки огортають затінком доріжки для прогулянок, а над всім цим здіймаються три колони: Єгипетський обеліск, що привіз імператор Феодосій із Луксора, Зміїна колона із дельфійського святилища Аполлона та напівзруйнований обеліск Константина

Ліза Андрух, фото Дмитра Стаховського та Лізи Андрух

День перший. Мости і мечеті

Якщо дивитися на старе місто з Галатської вежі, то першим впадає в очі міст, що перетинає затоку Золотий Ріг, а за ним безліч мінаретів. Розкішна Ая-Софія та Блакитна мечеть панують над протилежним берегом, високо піднімаючись над будинками.

_dsl9573
Міст через затоку Золотий Ріг

Найкращий краєвид Стамбула відкривається з оглядового майданчика вежі Галата.
Ая-Софія або Свята Софія, яка встигла побувати і християнською церквою, і мусульманською мечеттю, перетворилась наразі у музей. Більш за все вражає її купол, який розгортається над головою, немов небесна сфера. Сорок вікон по периметру купола нагадують ілюмінатори корабля, сонячне світло стовпами падає крізь них у залу.

 

Стіни Ая-Софії виявилися надійним сховищем історії. На верхній галереї залишилось чимало стародавніх графіті, які належали християнам, мусульманам і навіть варягам; рунічні написи останніх зберігають під спеціальним пластиковим покриттям.
Незважаючи на те, що Ая-Софія вже багато років функціонує як музей, поряд із зображенням Ісуса Христа та Богоматері висять великі щити з цитатами із Корану.

У Софії відчувається простір, а яскраві вогні, що освітлюють залу, створюють святкову атмосферу. Тільки очі святих на старих фресках загадково споглядають з глибини часів.

_18
Набережна Стамбула біля вокзалу Хайдарпаша

Блакитна мечеть на відміну від Ая-Софії – діюча. Мусульманська віра ніколи не покидала цих стін. Вона є символом міста. Всі кораблі, що входять у води Мармурового моря, бачать на березі її тонкі мінарети. Вхід до мечеті безкоштовний, але туристів не пускають під час молитов, що проходять п’ять разів на день.

Стамбул – місто мостів. Ми вже бачили і навіть гуляли вздовж Галатського мосту, але це лише один з багатьох шляхів перетнути затоку. Враховуючи розташування міста на Босфорі, який розділяє його на європейську та азійську частини, переміщення з одного берега на другий є невід’ємною складовою життя. Численні пороми, як маршрутки, перетинають кожного дня Золотий Ріг та Босфор.

Найбільший міст Стамбула – Босфорський. Варто сісти на туристичний паром та пропливти під ним, аби оцінити всю його велич. Міст з’єднує райони Ortaköy у Європі та Beylerbeyi в Азії.

Під Босфорським мостом проходять кораблі, що прямують із Чорного моря до Середземного. Їх товсті корпуси виблискують у сяйві призахідного сонця.

День другий. Морське перехрестя

У Стамбулі зустрічаються два моря – Чорне та Мармурове. З давніх часів кораблі йшли цим шляхом, перетинаючи Босфор.

Ми відчули, що принаймні один день треба присвятити набережним Стамбула. Варто взяти з собою печиво або хліб, щоб погодувати чайок. Вони вже навчені і беруть їжу прямо з рук.

Обидва залізничні вокзали – Хайдарпаша і Сіркеджі, який, до речі, був кінцевим пунктом Східного експресу, також розміщені на березі, хоч і по різні боки Золотого Рогу.

День третій. Торгівля

Стамбул – справжній покровитель торгівлі. До одного з найбільших базарів світу Капалі Чарши ведуть вісімнадцять воріт; на центральних, які називаються Нуруосманійе, написано: «Бог милує того, хто присвячує себе торгівлі».

_dsl0133
Гранд базар (Капалі Чарши)

Від площі Іподром до базару можна дійти пішки. Це довга, але приємна прогулянка. На вуличках продають гранатовий сік, запашну каву та смажені каштани.

Капалі Чарши, або, як скромно його ще іменують Гранд Базар, – це не просто ринок, а ціле розмаїття товарів: тканини, килими, скляні ліхтарики, оздоблений візерунками посуд, золоті та срібні прикраси, спеції, чай та кава усіх сортів. Самі назви вулиць наче викликають перед очима картинки зі східних казок: вулиця Ковпачників, Кальянщиків.

Гранд Базар не схожий на бездушний торговий центр, тому що торгівля у Стамбулі набуває зовсім іншого значення. Бути гарним торговцем – це продовжувати традицію, з честю перейняти естафету, яка розпочалась ще у давнину.

Торгівля у Стамбулі – це ремесло, якому вчаться, а Гранд Базар – його найкращий прояв. Тут нема нічого масового, дешевого і нецікавого. Навіть прилавок зі спеціями нагадує яскраве полотно. Каррі, кориця і чорний перець продаються не у целофанових пакетиках, а лежать у красивих горщиках, розливаючи пряний аромат. Дивлячись на ці спеції, легко уявити часи, коли їх везли на кораблях з берегів Індії.

Гранд Базар – місто в мініатюрі. У ньому є свої вулиці, мечеті, джерела, ресторани, житлові будинки і навіть власний цвинтар.

День четвертий. Палаци

Палац Топкапи збудований на мисі, біля якого зустрічаються Босфор та Золотий Ріг. Існує легенда, що колись тут стояв храм Афродіти – богині кохання. Не важко зрозуміти, чому султан обрав саме це місце для свого майбутнього палацу.

%d0%b4%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b5%d1%86-%d1%82%d0%be%d0%bf%d0%ba%d0%b0%d0%bf%d0%b8-%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bc%d0%b1%d1%83%d0%bb%d0%b0_7
Палац Топкапи

Після базарів та площ ми з радістю опинилися серед старих дерев палацу Топкапи, які закривають його від галасу сучасного міста. Чотири пари воріт ведуть до чотирьох палацових дворів. Колись, за так званими Воротами Блаженства, жила і наша Роксолана, дружина Сулеймана.

У палаці донині залишилось багато скарбів. В одній із крихітних зал знаходиться діамант Кашикчи у вісімдесят шість каратів.

День п’ятий. Спогад про давніх греків

Хоча греки були найдавнішими господарями цього краю, пам’ять про них живе донині. Вони залишили на згадку про себе не лише назви, але і реальні споруди, які вціліли, незважаючи на час.

%d1%86%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%bd%d0%b0-%d0%b1%d0%b0%d0%b7%d0%b8%d0%bb%d1%96%d0%ba%d0%b0
Цистерна Базиліка

Цистерна Базиліка знаходиться у центрі Старого міста, між Блакитною мечеттю та Ая-Софією. Вхід до старого водосховища досить непримітний, але ми одразу вирішили спуститися вниз. Вже від самих сходів віє давно минулими століттями.

Величезна зала із колонами залита неяскравим, теплим світлом, немов від палаючих факелів. Ходити можна по вузеньких кам’яних доріжках, весь інший простір вкриває вода. Вона така прозора, що видно, як в ній плавають великі риби.

Колони до Базиліки привозили з різних античних храмів, тому вони різняться між собою. Дві голови Медузи Горгони охороняють водосховище. Одна з них лежить на боці, а друга головою донизу, кажуть, це для того, щоб уникнути їх смертельного погляду.

Здається, якщо пірнути у воду, то під колонами виявиться ще ціле сутінкове підводне царство.

_dsl9355

У Стамбулі ми зустрічали багато згадок про Стародавню Грецію. Одну із зал Археологічного музею заповнюють статуї Зевса, Афродіти, Кібели, Олександра Македонського та інших відомих героїв та богів. Музей знаходиться біля палацу Топкапи.

Але найбільш яскравий спогад про себе греки залишили, створивши Акведук Валента, яким місто користувалось до середини XIX століття. Акведук і зараз височить над бульваром Ататюрка.

День шостий. Музей транспорту та науки

Модель першого літака братів Райт, каюта старовинного корабля, класичні авто, справжні паротяги минулого століття, тисячі макетів залізничних доріг та кораблів, лялькові будиночки та астрономічні інструменти – все це можна розглядати годинами.

%d0%bc%d1%83%d0%b7%d0%b5%d0%b9-%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%bd%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%82%d1%83-%d1%82%d0%b0-%d0%bd%d0%b0%d1%83%d0%ba%d0%b8_1
Музей транспорту та науки

Музей транспорту і науки, або Rahmi M Koç Museum знаходиться за адресою Hasköy Cad. 5. Найлегше дістатися до музею зі Старого міста на автобусі, але для цього треба попетляти серед загадкових назв місцевих зупинок. Якщо ви до цього не готові – завжди залишається таксі.

У відділі побутової техніки, де холодильники і пральні машини розрізані навпіл, дозволяється натискати будь-які кнопки і на власні очі спостерігати, що відбувається, коли ми запускаємо той чи інший прилад.

Музей насправді величезний, але час пролетить непомітно. Тому що це музей, у якому все дозволено: і посидіти у автомобілі, і покрутити штурвал літака, і навіть поцілувати у щічку провідника Східного експресу.

День сьомий. Життя міста

Візантія, Новий Рим, Константинополь, Стамбул – все це обличчя одного міста, яке пережило тисячоліття історії, з’єднало дві частини світу мостами та продовжує процвітати на перехресті торгових шляхів донині.

_dsl9511
Перукарня

Сьомий день ми залишили для відпочинку.

Нікуди не поспішаючи, дали місту можливість підхопити нас і нести на власний розсуд. Ми гуляли тихими вуличками, відкривали невідомі, але прекрасні мечеті, провели сонце за край моря та поласували смаженими каштанами у тіні Блакитної мечеті. І дуже радимо це зробити й вам!

_dsl0041
Історичний стамбульський трамвай ( стамбульці називають його «nostaljık tramvay»)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

three × two =