На туристичній мапі Миколаївщини безліч великих та малих природних та рукотворних пам’яток: Первомайськ, Южноукраїнськ, Миколаїв, Парутине (Ольвія), Очаків, Коблево та Кінбурнська коса з островом Березань. І ми вирушаємо їх досліджувати! Чотири години в зручному «Спринтері», що відходить з Південного автовокзалу – і ми на місці. Перша наша зупинка – Первомайськ

Єгор Доброхлоп

Ковбаса і ракети Первомайська

Найпівнічнійше містечко Миколаївщини за часів радянських часів було знаним центром харчової промисловості. Велетенський м’ясокомбінат, комбінати з виробництва молочних та овочевих консервів – мали б завалити невеличкий тридцятитисячний Первомайськ своєю продукцією. Проте дефіцитне згущене молоко можна було купити лише винесене з заводу в бідончику, а справжній «Сервелат» чи «Московську» ковбасу – лише вночі у таксистів. Бо в магазини товари з заводів Первомайська не потрапляли.

Все, що вироблялося харчовиками Первомайська, йшло на потреби частин Радянської армії, сила-силенна яких постійно відточувала майстерність на безмежних полігонах Миколаївщини. В Первомайську базувався штаб дуже секретної частини – 46 ракетної дивізії військ стратегічного призначення. А в навколишніх лісочках, щедро розкиданих поміж гранітних скель, то тут, то там були заховані пускові шахти стратегічних ракет. На зорі незалежності України дивізію розформували, ядерні заряди вивезли в Росію, а на початку ХХІ століття на гроші американських платників податків підірвали та забетонували усі ракетні пускові.

dsc_1638

Від усього стратегічно-ракетного щита у Первомайську залишився тільки Музей Ракетних військ стратегічного призначення. Тут можна побачити різноманітні зразки ракетної техніки та обладнання, що обслуговувало ракети, найбільшу в Україні відкриту колекцію ракетних двигунів, зазирнути у шахтно-пускову установку стратегічної ракети і по довжелезному коридору опуститися на справжній командний пункт ракетного полку.

Щоправда, сама експозиція музею розташована за декілька кілометрів від Первомайська, в селі Побузьке Кіровоградської області. Якраз по дорозі до Первомайська від траси Київ – Одеса. Проте офіс музею саме у Первомайську.

Але найкоштовнішою перлиною Первомайська і околиць, яку неодмінно треба відвідати, є природне диво – Національний парк «Бузький гард». Могутні потоки Південного Бугу за тисячоліття прорізали гранітні скелі, створивши неповторний лабіринт із величезних скель, бурхливих потоків і порогів, на яких вода неначе кипить.

dsc_0378

Для справжніх любителів скелелазіння або рафтингу – тут рай. Про місцевий поріг «Інтеграл» серед справжніх шанувальників спусків по бурхливих річках на байдарках чи плотах ходили легенди ще за радянських часів. А на берегах розкинувся дивовижний природний парк.

Тут світлий сосновий ліс раптом закінчується степовим курганом, порослим чагарником, пройшовши який, потрапляєш до гранітного лабіринту з таємничим Турецьким столом (на якому, за легендами, чи то турки лишали помирати поранених козаків, чи то козаки страчували турків).

9760

До речі, завдяки організаторам нашої мандрівки, екскурсію для нас проводив місцевий ентузіаст, професійний інструктор з веслувального слалому Володимир Войтенко. Усі ми були в захваті від чудової екскурсії, з усіма дивами та легендами «Бузького гарду». Закінчення екскурсії було несподіваним. Ми опинилися біля невеличкого будиночка, де нас уже чекав надувний човен-катамаран (рафт) та десяток рятувальних жилетів з захисними шоломами.

Наші красуні-журналістки миттю понатягали на себе захисне екіпірування та під орудою того ж Володимира Войтенка потягли човна на берег річки. А ще за декілька хвилин замість групи журналісток з туристичних видань України єдиний екіпаж, що вправно махав веслами, у хмарах бризок минаючи пороги. Шестикілометровий маршрут, який був пройдений менше ніж за півгодини (для тих, хто був на березі), геть мокрим та щасливим дівчатам – рафтерам видався довжиною ледь не в годину. На жаль, обмежений час не дозволив пройти іншими маршрутами, деякі з яких тривають кілька днів.

Трохи обсушивши дівчат і напоївши усіх смачнючою кавою в кафе «Три бажання» (їсти, пити, спати), організатори везуть нас до наступної зірки на нашому маршруті – до Южноукраїнська.

Южноукраїнськ. Мирний атом

Южноукраїнськ – типове містечко енергетиків, яке точно не змерзне, поки буде працювати АЕС. Воно розташоване у пречудовому місці. Краєвиди Південного Бугу, який тече тут між двох високих берегів, – заворожують. Недарма на змагання із скелелазіння, що уже кілька десятків років проводить у рамках туристичного фестивалю місцевий туристичний клуб, збираються команди з усієї країни.

106788696

Видовище, коли команда скелелазів вправно доправляє «пораненого на ношах» із височенної скелі вниз на страховці (на швидкість!), забиває подих. Тут розумієш, що цей спорт – не для кожного.

Оглянувши «електричну ущелину» Ташлицької ГАЕС (однієї з трьох в Україні електростанцій, яка виробляє електроенергії менше, ніж споживає) їдемо на екскурсію до Південноукраїнської АЕС. На самій АЕС, кажучи чесно, дивитися є не дуже багато на що. Подивитися зблизька на велетенські червоні чашки реакторів і сфотографуватися на фоні табло над прохідною, що показує щосекунди радіаційний фон та кількість виробленої станцією електроенергії. Бо все інше – державна таємниця. Значно цікавіше в навчально-інформаційному центрі АЕС, що розташований у центрі Южноукраїнська.

Тут і сяючі різнокольоровими вогнями макети реакторів, і майже справжній шестиметровий тепловиділяючий елемент (навчальний макет без палива). І розповідь начальника інформаційного центру про співробітництво з американським «Вестингаузом», на паливі якого працює Південноукраїнська АЕС (поки єдина в Україні) та про перспективи української атомної енергетики, які залежать від щонайшвидшого будівництва в Україні комплексу з переробки відпрацьованого палива.

Виявляється, що відпрацьоване паливо на 96 % має повторно використовуватися, але зараз в нашій країні немає технології. Час там пролітає непомітно, і коли після завершення екскурсії ми під’їхали до ресторану «Козацька застава», то вже неабияк зголодніли. На затишній веранді на нас чекав стіл, щедро вставлений наїдками та напоями. Печеня, голубці, смажена риба (якої поки що вистачає в Південному Бузі).

Полишаємо нарешті гостинний Первомайськ і рушаємо в бік Миколаєва. Після смачнючого обіду в автобусі усі починають потроху куняти, і зупинка у Вознесенську «на горнятко кави» була доречною.

Миколаїв. Кораблі і тварини

Коли вперше бачиш мотель-ресторан «Хамелеон» у Вознесенську, виникає відчуття якоїсь нереальності. Серед буденно-сірого містечка, схожого на інші невеликі міста Півдня України, раптом бачиш кольорову пляму, яка ніби перескочила сюди з Амстердама чи Барселони. Відчуття сонливості відразу пропадає, коли бачиш поряд з мотелем СТО в кольорах жирафи та якусь контору-зебру.

dsc_0107 dsc_0099

Причому, будівлі так пофарбовані з усіх боків. Після такого видовища кава з безкоштовним Wі-Fi стає ще смачнішою. А побачивши рекламу змагань із спідвею (що за дивним збігом проходили саме у цей день), ми вирішили завітати на мототрек у Вознесенську. Коли ще побачиш у нас змагання двоколісних моторних коней!

dsc_0117

До поїзда лишалося кілька годин, коли ми прибули до Миколаєва. Суднобудівна столиця України переживає непрості часи. Проте руки у миколаївців не опускаються, і вони сподіваються, що крейсер «Україна» ще вийде у море.

Перебуваючи у Миколаєві, потрібно пройтись по Флотському бульвару (колишньому Морському) з його світлими алеями, постаментом без Леніна і широкими гранітними сходами до Інгула , які дуже схожі на знамениті одеські «Потьомкінські сходи». До речі, броненосець «Потьомкін» був збудований саме у Миколаєві.

Про історію суднобудівництва розповідає експозиція «Музею суднобудування та флоту», розташована у старовинному маєтку, оточеному платанами, який до початку ХХ століття був резиденцією командувачів Чорноморського флоту.

Ще однією знаною візитівкою Миколаєва є знаменитий Миколаївський зоопарк – один із найстаріших в Україні. Найкращий в Україні зоопарк з Мауглі та Багірою біля входу вже майже 115 років дозволяє миколаївцям та гостям помилуватися дивною колекцією тварин, птахів та риб, що складається більш ніж з 3000 експонатів.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

5 − 4 =