Леся Москаленко

«Встаєш о 5.30 ранку, на пляж, зарядочка, заплив і – на сніданок», – Ігор Захаренко, директор Феєрії Мандрів, пише мені розпорядок дня. Такий був у нього в Єгипті і такий він радить і мені. «Ось тут, – тепер вже малює Ігор, – пляж готелю Роял Брайка, ліворуч і праворуч – рифи, вранці краще пливти уздовж того, що ліворуч, корали тоді освітлені сонцем. Поїдь подивися на черепах, дельфінів і морську корову. І найперше познайомся з Ремоном, він допоможе в усіх питаннях. Ти побачиш інший Єгипет!» І ми полетіли на Марс…

Сади в пустелі

У Єгипті я була безліч разів, переважно у Шарм-ель-Шейху і разів зо три – в Хургаді, один раз – у Луксорі. Марса Алам з першого погляду дав зрозуміти, що тут Єгипет таки інший. Куди не глянь – пустеля. Посеред пустелі – сучасний аеропорт. На табло – рейси з (і до) Італії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Чехії. З України сюди літає лише Феєрія Мандрів.

Аеропорт охайний і чистий, одразу на виході на мандрівників чекають великі автобуси і гіди. Автобуси гарною трасою їдуть через пустелю, розвозячи гостей по готелях. Готелі тут не стоять суцільними рядами, заступивши море, як у Хургаді чи Шармі. Марса Алам – це пустеля і море, а не вервечка готелів. А в цій пустелі, біля моря – квітучі оази готельних садів, розкидані доволі далеко одна від одної. Тому всю дорогу ми бачимо море, його ніщо не затуляє. Воно неймовірного кольору, бірюзово-прозорого, здається, навіть з автобуса бачимо не лише його поверхню, а й глибини. Проїжджаємо якісь прекрасні довгі пляжі з білим піском. Пізніше ми дізнаємося, що тут є місця, які так і називаються – Кариби, Мальдиви. І навіть побуваємо там.

00 20170403_145226_resized

Ось і наш готель. Величезна територія готелю Роял Брайка потопає в квітучих садах. Оаза в пустелі, де із зелені виринають білі дашки будівель.

Цей готель стане нашим домом на увесь час відпустки. Звідси будемо робити вилазки і тут познайомимося з чудовими людьми.

00 20170328_102040_resized

А поки що – речі в номер і купатися! Номери готелю гарні й просторі. За вечерею того ж дня ми чули, як новоприбулі українці обмінювалися враженнями: у когось просто під вікнами море (як у мене), у когось – велетенська квіткова галявина, у когось – пальми і квітучі бугенвілії. Море виявилося теплим і чистим, а риф – просто розкішним!

І чим далі в море, тим кольоровішим і зарибленішим він ставав! Безліч риб-папужок, риби-хірурги, сотні менших рибок, риби-метелики, на цьому «домашньому» рифі ми частенько зустрічали рибу-крокодила, молодих риб-наполеонів і двічі – велетенську чорну мурену. Велика, як колода, вона пропливла повз нас і заховалася у великій рифовій розщелині, світячи звідти очима і про всяк випадок роззявляючи пащеку.

Що їдять на Марсі

Останнім часом багато єгипетських готелів перейшли в режим економії і всіляко економлять на їжі. Про Брайку цього не скажеш. Харчування тут чудове! Свіжі йогурти, фрукти та овочі (апельсини, мандарини, грейпфрути, яблука, полуниця, гуава і навіть плоди фізалісу), багато риби, м’ясних страв, десертів.

00 18721449_1541918559182483_1296877500_o

Якось ми влаштували собі вечерю на березі моря. Забронювали місця на вечір у рибному ресторані на території готелю. Коштує така трапеза 15–18 доларів на особу. За ці гроші ви отримаєте салат з морепродуктами, супчик з лобстера, морський мікс як основну страву (креветки, кальмари, філе сібаса, шматок лобстера), свіжі фрукти на десерт і напої на вибір.

– Винести вам столика на пляж? – запитав розпорядник ресторану.
– А винесіть! – сказали ми.

Рибний ресторанчик розташувався просто біля піску, тож нести недалеко.

Ми сиділи за столиками у темряві лише при світлі свічок, поскидавши взуття і торкаючись ногами піску. Насолоджувались єгипетським білим вином, їли і дивилися, як по піску біля води гасають краби.
Пізніше ми ще двічі повторили вечерю на пляжі, але вже в компанії нових друзів.

Рамі, Ремон, Оля і Маша

Він був першим, до кого я пішла, бо мені потрібен був інтернет і мій смартфон відмовлявся співпрацювати з єгипетським Vodafone. А оскільки Ремон – це той, хто може вирішити будь-яку проблему, то, згадуючи Ігореві напучування, я пішла його шукати.

Веселий, з магічно-світлими очима Ремон знайшовся не рецепції. Не налаштовується інтернет? Зараз все буде, все зробимо!

00 DSCN0400
Ремон і Маша у велнес-центрі “Брайки”

Оце «все зробимо» і є ключовою фразою Ремона. Він зробить все! Не встигли записатися на побачення до морської корови? Зараз все зробимо? Концерт у пустелі? Звісно ж, зробимо!

Картку Vodafone я купила (15 доларів за 5500 Мегабайтів), Ремон мені усе налагодив і я спокійнісінько собі могла не лише переглядати новини, а й працювати.
Увечері того ж дня я познайомилася з Ольгою Чебикіною та Марією Нашед. Оля, українка – дружина директора Wellness-центру Брайки Рамі Бахіга, Маша, родом із Санкт-Петербрга – дружина Ремона. Маша – фітнес-тренер у спорткомплексі Брайки.

Разом Оля і Марія створили концепцію оздоровчих велнес-програм у готелі Брайки, надавши нового змісту тутешньому відпочинку. Але про це – окрема розмова.
Рамі Бахіг розповів, що йому дуже приємно, що українці нарешті відкрили для себе Марса Алам і Брайку.

00 20170327_072230_resized

Це чудове місце для всіх гостей, запевнив Рамі: для подружніх пар і для компаній друзів, для молоді і для родин з дітьми. Ось і мої гасають, – вказав він на двох їхніх з Олею веселих дітлахів – Сашу й Адама. Сам Рамі родом з Луксора, він з теплотою говорить про місто, де минуло його дитинство і радить гостям готелю неодмінно побувати там. Це, до речі, дуже зручно. Від Марса Алама до Луксора – гарна дорога через пустелю, чотири-п’ять годин і ви у місті фараонів.

З розмов з Рамі, Олею, Ремоном та Машею я зрозуміла, що всі вони мали можливість пожити в різних містах та курортах Єгипту, але серця їхні віддані Марса Аламу з його чудовим м’яким кліматом, спокійною дружньою атмосферою, відсутністю скупченості і натовпів. Тут між готелями чималі відстані, тут ще є місце для піску, вітру і всюди видно море.

Як я знайшла Сашка Лірника

– Лесю, Лесю! – знайомий, гарно поставлений гучний голос залунав на пляжі Брайки, і ноги самі мимоволі понесли мене в той бік. І винесли просто на Сашка Лірника, який лежав на лежаку і палив люльку.
Кликав він свою дружину Лесю, зате ми познайомилися – з Сашком вже точно не вперше.

Сашко Лірник наловив стільки риби, що на вечері пригощав нею всіх українців. Фото з архіву Сашка Лірника
Сашко Лірник наловив стільки риби, що на вечері пригощав нею всіх українців. Фото з архіву Сашка Лірника

«От зараза, – сказав Сашко, – вона мене за носа вхопила. Я довго вдивлявся поміж коралами через маску, а тоді звідти вискочила риба і вкусила мене за носа».

З Сашком та його родиною – Лесею та сином Іваном, спілкуватися легко і приємно. Тож ми вирішили повторити вечерю при свічках на пляжі, тепер уже всі разом. Родина Сашка виявилися екіпірованою для таких пригод краще за нас – у всіх трьох були спеціальні ліхтарики, які одягаються на лоба і світять просто в тарілку. Тож відділяти м’ясо лобстера від хітинового покриття ми тепер змогли з хірургічною точністю. Потім діти гуртом, одягши ці ліхтарі на себе, пішли берегом дивитися на різнокаліберних крабів, які спочатку, побачивши світло, бігли просто на них, а потім так само прудко тікали геть.

00 DSCN0003

Наступного дня Сашко з родиною подався на рибалку і наловив чималенько риби, на кухні готелю її приготували і Сашко запрошував усіх на власноруч впійману вечерю. Риба, до речі, виявилася дуже смачною. На додачу до рибних страв ми ще послухали оповідку про рибалку, на якій, окрім родини Сашка, ще був присутній власник судна, на якому рибалили, – простий рибалка-єгиптянин, і один з його синів.
Потім були два незабутні концерти Сашка Лірника у Брайці.

00 18789008_10211218880206517_1227195042_o

Були діти, їхні батьки і просто дорослі. Реготали так, що персонал почав зазирати до зали, намагаючись зрозуміти, чому дівчата на сцені так дивно поводяться (відьми крутять хвостами), а один дядько скаче верхи на іншому і вимахує руками, наздоганяючи третього (козак на коні і Смерть).

Сашко залучав бажаючих і небажаючих з глядацької зали. І після того концерту у нас від сміху ще три дні боліли м’язи на животах.

«І вони любили один одного до самої смерті… Ану любіть один одного до смерті!!!» – Сашко дає вказівку акторам.

Марічка і концерт у пустелі

Цієї ночі ми їдемо в пустелю. Недалеко, 15 хвилин автобусом від готелю, туди, де пісок і каміння. Там є спеціально організований простір, щось подібне до амфітеатру. Це місце облаштував собі готель Роял Брайка для різних нічних заходів – концертів, дискотек, шоу. Іншим гостям готелю не заважає спати, а тим, хто хоче веселитися, створює незабутню атмосферу. Пісок навколо, факели і зоряне небо над головами допомагають розслабитися, дати музиці текти крізь себе.

Ми вдихаємо прохолодне повітря пустелі, дивимося на зорі, смаглявих факірів, що пробігають туди-сюди у світлі живого вогню. І вже здається, що зараз на колісниці виїде фараон з почтом, аж раптом нічну пустелю наповнює пронизливий голос Марічки Бурмаки «Нехай нам зірка буде за свідка, черешні чорні з ночі не видко». Пливе над пустелею музика.

Мрійка Бурмака та Іванка Червінська з музикантами влаштували концерт у пустелі. Фото з архіву Марійки Бурмаки
Марійка Бурмака та Іванка Червінська з музикантами влаштували концерт у пустелі. Фото з архіву Марійки Бурмаки

«Це про любов?» – питає у мене хтось з працівників готелю (на концерт приїхали не лише автобуси з гостями готелю, а й автобуси з його працівниками). І отримавши ствердну відповідь, починає танцювати біля сцени. До нього приєднуються інші постаті, виринаючи з темряви. Ідемо танцювати й ми.

Концерт був розкішний, виступала разом з Марічкою ще одна українська співачка – Іванка Червінська. Марічка потім сказала мені, що й сама дістала неабияке задоволення від виступу в пустелі.

Закінчилося все колективним виконанням «Многая літа». У Ремона, як виявилося, того дня був день народження. Тож був і торт, і привітання.
Насамкінець – селфі зі співачками та факір-шоу. Хлопці дихали вогнем, танцювали з ним, а потім над усім цим дійством справжнім полум’ям запалав напис Роял Брайка. Гігантські літери, напевне, було видно навіть з літаків.

Наступного дня готельні аніматори, позіхаючи і закликаючи публіку на вранішню зарядку, казали, що концерт був гарний і українська музика крута!
Концерти українських виконавців організовує Феєрія Мандрів разом з адміністрацією готелю Брайка. Якраз перед Марічкою Бурмакою та Іванкою Червінькою тут виступав Олег Скрипка з гуртом «ВВ».

Ріко, Бібо, Піно, Чекс та інші

Готель Брайка став першим готелем, де я пішла на вечірню анімацію. Діти витягли. До цього я вважала це нецікавим аматорством. А тут із захопленням дивилися, як професійно хлопці танцюють у різних стилях, потім, як справжні актори, талановито розігрують кумедні сценки-мініатюри. Перевтілюючись у факірів, вони завзято дихають вогнем.

00 DSCN0115

Вранці аніматори проводять заняття з гімнастики, аква-аеробіки, різноманітних танців: від танцю живота до хіп-хопу. Говорять англійською, арабською, італійською, трохи польською і знають кілька слів українською.

У кожного з них – своя історія. Ріко – малесенького зросту і це ніяк не сприяло розвитку його кар’єри. Однак він досяг мети – вивчив мови, навчився професійно танцювати, займається плаванням і є, безперечно, зіркою анімаційних програм.

Чекс переміг у Єгипті в танцювальному конкурсі, винагородою був відеоролик, який можна подивитися в Інтернеті. Бібо дуже гарно танцює хіп-хоп, розуміє геть все українською і має друга в Івано-Франківську. Піно – керівник аніматорів, режисер комічних сценок і неабиякий актор. Це їхні несправжні імена, та якщо з ними потоваришувати і поцікавитися, як їм живеться і працюється, вони скажуть вам, як їх звати.

Де живе морська корова

Марса Алам це курорт, де вам не казатимуть «захаді-пасматрі». Українці для місцевого обслуговуючого персоналу – європейці, такі ж як італійці чи німці.

Ігор Захаренко запрошує на риболовлю до Єгипту. Фото з архіву Ігоря Захаренка
Ігор Захаренко запрошує на риболовлю до Єгипту. Фото з архіву Ігоря Захаренка

Це справді інший Єгипет. Тут не потрібно медитувати і налаштовувати себе, аби піти й орендувати собі човна чи костюм для дайвінгу. Ніхто на території місць цивілізованого туризму не чіплятиметься і нічого не впарюватиме.

У лагуні, вона ж "дім дельфінів", ми також зустріли велетенського ската і рифову акулу
У лагуні, вона ж “дім дельфінів”, ми також зустріли велетенського ската і рифову акулу

Не зіпсоване тут і море. Живі корали, можливість побачити в природі дивовижних морських істот. Якщо ви поїдете туди, де пасеться морська корівка-дюгонь і будете плавати біля неї, вона просто скубтиме травичку поруч з вами. Агресію цей морський ссавець може проявляти тільки до своїх родичів й іноді до великих морських черепах, яких вважає конкурентами у боротьбі за пасовисько. Така поїздка займає цілий день.
Можна поїхати в «дім дельфінів». Теж на цілий день.

Лагуна у відкритому морі, де живе популяція дельфінів
Лагуна у відкритому морі, де живе популяція дельфінів

Спочатку кілька годин автобусом, потім – яхтою. І у відкритому морі ви знайдете дивовижну, оточену коралами лагуну з блакитними водами. Діаметр її – три кілометри. Тут живуть дельфіни кількох видів, усього – кількасот особин. Одні велетенські – два-три метри завдовжки і сталево-сірі. Інші – менші, сіро-зелені. З ними можна купатися, але не наздоганяти їх, не намагатися хапати руками, якщо не хочете, щоб вас вкусили.

Морська корова дюгонь пасеться і не зважає на пірнальників.
Морська корова дюгонь пасеться і не зважає на пірнальників.

Окрім дельфінів, у лагуні ми побачили велетенського ската з розмахом «крил» півтора метри і рифову акулу, яка спала в печері, але хутко втекла, коли наш гід виявив її схованку. Неймовірно провести цілий день у такому місці, де немає людей (окрім нечисленних пасажирів корабля) і ти наодинці з природою.

Крутіше за день у лагуні може бути лише кілька днів у лагуні. Є і такі екскурсії. Яхта з кількома каютами бере на борт пасажирів і зупиняється тут, наприклад, на два дні. І тоді вам забезпечено нічне занурення з аквалангами, зоряне небо, повний штиль (у лагуні тихо, навіть коли море штормить), вранішнє і денне купання з дельфінами, риболовля і, може, навіть сон просто на палубі під небом Єгипту (комарів у відкритому морі немає).

На такому кораблику з каютами для гостей можна відпочивати і пірнати в Червоному морі кілька днів
На такому кораблику з каютами для гостей можна відпочивати і пірнати в Червоному морі кілька днів

Більшість італійців та німців приїздять до Марсу саме задля дайвінгу. Щодня вони плавають корабликами в місця занурень. Деякі з них оселяються в готелях, значно скромніших за Брайку, бо там вони лише ночують, та й то не щодня.

Європейці їдуть до Єгипту заради підводних прогулянок. Вони занурюються щодня
Європейці їдуть до Єгипту заради підводних прогулянок. Вони занурюються щодня

Якщо ви не любите далеких вилазок, то відвідайте Абу Дабаб, це той пляж, що його називають Кариби. Їхати 20 хвилин автомобілем від Брайки. Довжелезна смуга білого піску, розкішний риф, неполохані риби. І багато морських черепах, що завжди пасуться тут просто за 50 метрів від берега. На пляжі Абу Дабаб є парасольки, лежаки, кафешки, дайв-клуб, де можна орендувати спорядження і взяти інструктора.

Інше доступне (40 хвилин автомобілем) місце з дивовижною піщаною косою, незайманим морем і рифом зветься Шарм-ель-Люлі, або ж Мальдиви. Тут немислимо красиво і… дико. Пісок, море, вітер. Ніяких парасоль і лежаків. Маски з трубками слід взяти з собою. З сервісу– хіба що чайок у місцевих бедуїнів.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

5 × 1 =