Володимир Ільченко
На мальовничий острів Лошинь нас занесла важлива туристична подія. Шляхом опитування яхтсменів у Хорватії визначили найкращу в країні марину і влаштували нагородження переможців. А оскільки хорватський яхтинг, на думку досвідчених мореплавців, найбільш цивілізований і розвинений у Європі, то можемо з певністю сказати, що найкраща марина в Хорватії – є чи не найкращою мариною в Європі.
Дорога на Лошинь
На подію запросили журналістів із різних європейських країн, адже вона справді виходить за межі невеликої балканської країни.
На острів Лошинь можна потрапити різними шляхами, наш був найоптимальніший: автомобілем зі столичного Загреба, куди можна дістатися літаком через Європу, хайвеєм на острів із незбагненною назвою Крк, що з’єднаний з материком мостом, до села Валбіска.
Це 185 км, які можна подолати за 3–3,5 години. З того села ходить пором до острова Црес. Водний шлях забирає всього півгодини. Црес колись становив із островом Лошинь одне ціле, але їх розділили 11-метровим каналом ще в давньоримські часи. Нині острови з’єднані мостом.
Від селища Мераг, куди прибуває пором з автомобілями й людьми, до адміністративного центру Лошиня Малі Лошинь – 55 км, які долаються протягом години. Отже, загалом слід розраховувати на 6 годин, з урахуванням перекусу та чеканням порому. Це – як доїхати з Києва до Львова, тільки удвічі ближче.
Островів у Хорватії тисячі. Усі вони мають чудову природу (зелені й гористі), м’який клімат (не дуже спекотно влітку), гарну інфраструктуру (готелі, ресторани, яхти, пляжі тощо). Проте не кожен може похвалитися чимось надто особливим, якщо загальний рівень – однаково високий. Лошинь – може.
Баласт, який став принадою
Шанувальників мистецтва та всілякої старовини зацікавить музей однієї знахідки – бронзового Апоксіомена…
Для тих, кому важко вимовляти це слово, поясню. Апоксіомен – це не ім’я, а грецька назва спортсмена, який після змагань чистить себе так званим стригілем – металевою скребачкою. У Давній Греції атлети перед виходом на публіку вимащували себе олією та різними ароматизаторами, щоб більше подобатися глядачам. Під час змагань їхні тіла вкривалися пилом і потом. І весь той шар бруду зчищали скребачкою.
Цей момент облюбували стародавні митці. Апоксіоменів відомо кілька. Але цілісний бронзовий оригінал – єдиний. І він зберігається в музеї Хорватського Апоксіомена на острові Лошинь.
Його знайшов у 1996 році бельгійський аквалангіст на дні моря на глибині 45 м неподалік острова. 1999 року знахідку підняли на поверхню й 7 років реставровували, відчищаючи сучасними «скребачками» від молюсків та всіляких морський відкладень. Висота статуї – 192 см. Вона доволі важка, і коли Апоксіомена переправляли по воді 2000 років тому, чомусь вирішили віддати його морю. Можливо, здійнялася буря, і його пожертвували морським богам або просто позбулися зайвого баласту.
Дослідження показали, що в стародавньому атлеті колись навіть завелася була миша, влаштувала там гніздо й «склад» припасів.
Не переповідатиму анатомічних суджень, що лунали від журналістів різними мовами в музейній залі. Скажу лишень, що жінки обдивлялися бронзового юнака з особливим захопленням.
Чудовий вид з морською водою
Ще один «спеціалітет» Лошиня – готель Bellevue (читається «бельв’ю», тобто «чудовий вид» французькою. Це єдиний п’ятизірковий готель на хорватських островах – із басейнами з морською водою, власним пляжем, спа, саунами, бездоганною кухнею – усім, що потрібно людині для максимального розслаблення.
Зрозуміло, задоволення не з дешевих, але спробуйте забронюйте тут щось улітку в гарячий сезон – резервувати номери слід ледве не за півроку наперед.
Малий більший, ніж великий
Лошинські містечка теж мають свої особливості. Найбільший населений пункт на острові – Малі (тобто Малий) Лошинь. У ньому мешкає майже 8 тисяч «малолошинців» (усього населення острова – близько 10 тисяч).
Є тут, до речі, і Велі (Великий) Лошинь. Проста арифметика показує, що мешканців у ньому набагато менше, ніж у Малому… Ну, так історично склалося. Мале село колись розрослося, розвинулося, перетворилося на торговельну гавань і обігнало свого майже однойменного побратима.
Колись у Лошині (після греків) панували венеціанці. Тож стилістика вулиць, будинків, храмів – відповідно, венеціанська: розцяцькована, арочно-візерунчаста.
«Золотий якір» для марини
І нарешті – про подію – церемонію нагородження найкращої марини.
Нагороду «Золотий якір» за 2017 рік отримала марина Пунат, що на острові Крк. Як пояснили ведучі, із 5 балів вона набрала 4,56. Це найстаріша в Хорватії марина, заснована ще 1964 року.
Її характеризують зручне розташування та відмінний сервіс. У ній знайшли «притулок» 1300 яхт. Понад десять років над нею розвівається Блакитний прапор за чисте море та бережне ставлення до довкілля.
Друге місце посіла марина мережі АСІ Слано (4,52 бала). Це найновіша марина, яку відкрили лише торік. Відповідно – вона модерна, комфортна, з усіма сучасними вигодами.
Третій приз дістався марині Олів Аєленд, що на острові Углян (4,49 бала). Колись закинута бухта нещодавно перетворилася на сучасну марину а-ля бутік. Затишна, невеличка, тиха і красива…
Нагородження відбулося в урочистій, святковій обстановці. Під час ближчого спілкування після церемонії я поцікавився в міністра туризму Хорватії Гарі Капеллі, який узяв участь у врученні нагород, наскільки важливою є ця подія.
– Подія дуже важлива, – сказав він, – оскільки стосується яхтингу – провідної туристичної сфери в Хорватії. А мій особистий інтерес до Лошиня зумовлений ще й тим, що я раніше був мером міста Малі Лошинь.
У директора головного офісу Хорватської туристичної організації Крістьяна Станічича під час спілкування в кулуарах я запитав, чи має намір Хорватія відкривати своє туристичне представництво в Україні. Адже досі московський офіс відповідальний за всі країни СНД.
– Ми думаємо над цим, – сказав Станічич… Хоча це й не справа одного дня. Справді, кількість туристів з України після деякого падіння знову починає зростати. Безвізовий режим України з ЄС, гадаю, теж цьому сприятиме.
***
Україні є чого повчитися в Хорватії. Країні з двома морями й судноплавним Дніпром сам Бог велів розвивати вітрильну інфраструктуру. Хоча поки що нам дуже далеко до хорватів.
Водночас у дечому й ми можемо з ними позмагатися. На Лошині в ті дні якраз проходили міжнародні змагання з підводного полювання.
Андрій Лагутін (у синій футболці)
Групу журналістів привезли на церемонію визначення переможців.
Серед інших відзначилася й українська команда, очолювана визнаним майстром у цій царині Андрієм Лагутіним. Україна посіла сьоме місце. Непогано, якщо врахувати, що в змаганнях брали участь близько трьох десятків країн.
За поїздку дякуємо Хорватській туристичній організації
croatia.hr
