Василь Біленко
Три дні МАНДРИ інспектували три тірольських льодовики. Найбільший – Штубай, найкрутіший – Зьольден і найвищий – Піцталь. Сніг на льодовиках лежить навіть улітку, а кататися на лижах можна 9 місяців на рік
Штубай. Найбільший льодовик Австрії
Тіроль. Штубайська долина на початку листопада. Тепло, +15, справжня золота осінь і жодного натяку на сніг. Із готелю Stubaierhof до підйомника на льодовик Штубай – хвилин сорок на автобусі.
За вікном – австрійські не зимові пейзажі: зелені луки, жовто-червоні ліси і гори без снігу. Біля нижньої станції (якщо можна так назвати станцію, розташовану на висоті 1750 м) людно, як на Новий рік. Парковки вщент заповнені машинами та автобусами. І це у четвер о 9-й ранку!
На льодовик на висоту 2900 метрів підіймає гондольний підйомник. За 10 хвилин переміщаєшся із теплої осені в зиму: скрізь лежить сніг, його багато і він натуральний!
Небо темно-синє, яке буває тільки на трикілометровій висоті, а сонце «виїдає» очі. Класична Австрія!
Я мащу обличчя кремом від засмаги, а на руки вдягаю рукавиці: незахищена шкіра згорає моментально.
Штубайський льодовик – найбільший в Австрії. Велетенський масив льоду застряг у чаші з гірських вершин і зараз працює для втіхи туристів.
Усі 25 підйомників працюють і щогодини переміщають тисячі лижників по льодовику. На Штубаї – 110 кілометрів трас, найдовша з яких – 10 км.
Та найголовніше, що на Штубаї можна кататися з жовтня по червень. Ця особливість приваблює на льодовик не лише любителів гірськолижного відпочинку, а й професійних спортсменів.
День катання на льодовику коштує 33 євро восени і 40 євро взимку. Діти віком до 10 років скі-пас отримують безкоштовно (якщо вони перебувають у супроводі батьків). Спорядження (лижі, палиці, черевики) можна орендувати прямо на льодовику, а не возити знизу. Тим більше, що зберігання орендованого на льодовику спорядження безкоштовне. Дітям до 10 років оренда спорядження також безкоштовна.
Відпочити від нащадків можна, віддавши їх до льодовикового дитячого садка за 26 євро на день.
За три години я так накатався, що ледве переставляв ноги. А тут ще й сюрприз – треба піднятися сходами на оглядовий майданчик «Вершина Тіролю». Добре, що хоч без лиж, які я скинув біля підніжжя сходів на «вершину». 100 метрів по сходах далися мені, як підкорення Евересту. Несамовито хапав повітря ротом, намагаючись компенсувати брак тих 20 відсотків кисню, яких немає на цій висоті.
Відсапавшись, насолоджуюся побаченим: на 360 градусів – гірські вершини і білі хмари під ними.
– Бачиш, в Італії зараз іде дощ! – показує рукою на південь Вольфганг Едер, один з організаторів поїздки. – А у нас, на Штубаї, сонце і сніг.
Зьольден. Крутий підйом
Льодовик Зьольден – найвідоміший в Україні серед тірольських льодовиків. Це тому, що він знаходиться в долині Оцталь, заповненій готелями, магазинами і розвагами.
Розвага номер один починається в долині, після посадки в мікроавтобус. Він жваво вирулює на гірський серпантин і починає впевнено рухатися вгору. Вузька дорога, немов сіра зміюка, в’ється все вище і вище.
А за вікном… Ні, туди краще не дивитися! Просто прірва – жодних загороджень. Один хибний рух водія – і на шість лижників буде менше.
Отже, приблизно двадцять хвилин автомобільного екстриму – і ми опиняємося на льодовику, на висоті 2700 метрів. Як і на Штубаї, людей тут повно: можливості льодовика використовують на повну котушку.
Цікаво, що взимку народу тут значно менше, адже випадає сніг у долині й тоді можна кататися не тільки в місці вічного льоду. До речі, узимку можна випробувати себе на трасі завдовжки 15 кілометрів: спуститися з Зьольдена у долину, подолавши 2 кілометри висоти!
На чорній трасі до обіду тренувалася австрійська жіноча збірна. Після спортсменів на стрімкі схили виїхали досвідчені любителі і… я. Абсолютно випадково, переплутавши вказівники.
Ну що вам сказати… Підйом на мікроавтобусі – це були лише квіточки! Здається, що ти стоїш на краю прямовисної стіни. Не уявляю, як ці спортсменки звідси з’їжджають…
Мій спуск униз нагадував картину «Перехід Суворова через Альпи». Тільки замість коня були лижі.
Довірившись відчуттю самозбереження, долав трасу не зверху вниз, а з краю до краю; дякуючи Богові, чорна траса виявилася не тільки стрімкою, але й широкою – метрів 100.
Отак і дістався нижньої точки. Може і не з олімпійським рекордом, та з цілими кінцівками.
Окрім чорної траси, на льодовику є й сині, й червоні загальною довжиною 36 кілометрів.
Вартість скі-пасу на льодовику – 43,5 євро, дітям до 10 років – безкоштовно.
У чому фішка Зьольдена? Тут одразу три вершини, висота яких більше 3-х кілометрів: Гайслахкогль – 3058 м, Тіфенбахкогль – 3250 м та Шварце – 3340 м. На кожну з них можна піднятися підйомником, а потім з’їхати на лижах.
Для відчайдушних на льодовику проводять Big 3 Rally – гонку завдовжки 50 кілометрів на всіх існуючих трасах льодовика. Досвідчені лижники проходять ралі за чотири години.
А в долині Оцталь найбільшою розвагою є відвідання Аква-Дому – SPA-центру, в якому використовуються термальні джерела. Тала вода, яка стікає з 3-кілометрової висоти льодовика, просочується через товщу каменю й опиняється на глибині 1900 метрів. Там нагрівається і виходить на поверхню через свердловини, пробурені у 1986 році. Саме тоді й започаткували SPA-центр «Аква-Дом».
Тригодинний квиток коштує 17 євро, а «безліміт» – використання всіх саун, SPA і фітнес-центру протягом дня – обійдеться у 37 євро.
Піцталь. Висота 3400 метрів
Дорога до Піцталя проходить через глибоку ущелину. Обабіч – стрімкі чорні гори, під якими розпласталися розлогі тірольські будинки. Всі вони збудовані, здається, на віки, з товстими стінами, дебелими дерев’яними балками, вичорненими дощами і часом, різьбленими балконами і розмальованими стінами. Причому декор часто виконаний у стилі радянського сільськоклубного мистецтва.
У Тіролі будь-які будівлі – хати чи готелі – виконані лише у місцевому стилі: місцеве самоврядування не дозволяє ніяких архітектурних відхилень від генеральної тірольської лінії.
А років сорок тому місцевість поблизу Піцталя була справж-ньою глухоманню, аж поки тут не збудували дороги і не розвинувся туризм. Тепер, як жартують місцеві, тірольці бувають або багаті, або дуже багаті.
На льодовик Піцталь підіймає швидкісний фунікулер, виготовлений у 1983 році фірмою Swoboda. Я засік час: рівно 7 хвилин тривав підйом на висоту 2840 метрів. До слова, фунікулер рухається у гірському тунелі; це як метро, тільки під кутом градусів у 30.
На льодовику Піцталь розташований найвищий в Австрії підйомник: восьмимісна гондола підіймає на вершину Хінтерер Брюнекогель (висота – 3440 метрів), де розташований оглядовий майданчик.
На жаль, мені не пощастило. Через сильний вітер гондола не працювала і оглянути околиці з найвищої освоєної підйомниками австрійської вершини не вдалося. Через непрацюючу гондолу на інших підйомниках утворилися «неавстрійські черги»: в одній з них довелося простояти 40 хвилин.
Катання, як і на решті тірольських льодовиків, тут чудове: широкі траси, пухкий сніг. А також 37 кілометрів трас різної складності.
Через глобальне потепління розміри Піцталя зменшуються. Щоб призупинити цей процес, на льодовику встановили машину для вироблення снігу. Зовні вона схожа на зерновий елеватор. За день роботи машина викидає близько тисячі кубометрів штучного снігу.
Штубай. Де зупинитися
www.stubaierhof.at
Вартість – 80-110 євро на одного
Зьольден. Де зупинитися
www.alphofsoelden.com
Вартість – 80-110 євро на одного
Піцталь. Де зупинитися
www.hotel-seppl.com
Вартість – 80-110 євро на одного
На фото: льодовик Піцталь, найвищий в Австрії – 3440 м
Матеріал вийшов у №7 (61) грудень-січень /
december-january 2011-2012