Віктор Малей
Фото swiss-image.ch
Історична швейцарська залізнична мережа Rhaetian Railways RhB вже більше сотні років успішно функціонує в мальовничих горах південної Швейцарії. 2008 року її внесли до спадщини ЮНЕСКО і вона стала одним із 900 об’єктів, які перебувають під захистом всесвітньої організації. Ця ж залізниця входить у двадцятку найбільш екстремальних у світі. І я також мандрував славетними потягами Rhaetian Railways RhB. З нагоди 10-річчя цієї події в червні 2018 року RhB спільно з Swiss Tourizm провели святковий фестиваль та історичний парад старовинних паротягів у містечку Понтрезина, що біля Санкт-Моріца. А також організували міжнародний медіа-тур «RhB – Всесвітня спадщина ЮНЕСКО»
День перший. Київ–Цюріх–Лугано
Моя подорож у рамках туру розпочалася з комфортного перельоту Київ–Цюріх літаком авіакомпанії Swissair. Міжнародна фінансова столиця зустріла мелодійним передзвоном фірмових годинників на вежах та загальною святковою атмосферою. Центр старого міста простягнувся на добрий десяток кілометрів від озера Цюріх вздовж потужної річки Ліммат, що переносить акумульовані в озері прозорі води льодовиків до Рейну і далі в Атлантику.
Юрби місцевих і туристів співають, танцюють і просто відпочивають, сидячи на лавках і парапеті з пляшками вина і пива. А головні тут лебеді, що беруть продуктовий податок з відпочивальників.
Далі – Лугано, найпівденніше місто Швейцарії, де наша група мала зібратись перед стартом. Усі необхідні квитки і план маршруту мені надіслали заздалегідь.
Кожен добирався самостійно, гостями цього разу були журналісти та редактори з усіх куточків світу. Необхідною умовою участі в турі було відмінне знання англійської. Я добираюся із Цюріха до Лугано потягом. У Швейцарії для туристів розробили дуже зручний єдиний іменний квиток Swiss Travel Pass. Цей квиток дає змогу упродовж тижня безлімітно подорожувати країною всіма видами транспорту включно з міським і водним, відвідувати музеї та гірські екскурсії.
Такий собі транспортно-розважальний all-inclusive. Цими квитками кожного з нас забезпечили організатори. Інтерсіті Цюріх–Лугано за три години перетинає всю країну, а унікальні краєвиди скорочують цей час до однієї миті. Знаменитий Готтардський тунель завдовжки 57 км потяг проходить за 15 хв. Їду, дивуюся!
rhb.ch
Залізниця Rhaetian Railways
berninaexpress.ch
Цим маршрутом ми катались
Швейцарці зробили корисні підрахунки – виявляється, обираючи подорож залізницею, а не автівкою, кожен з нас зменшує викиди СО2 в атмосферу на 31 кг. Узагалі Швейцарія – це сучасна Мекка екології. Тут все підпорядковане чистоті, захисту довкілля і тиші. В житлових будинках після 23.00 навіть у туалет ходити не бажано через шум води.
Отже, наша група була інтернаціональна (з США, Великобританії, Італії, Австрії, Франції, Чехії, Польщі, Японії, Австралії, Південної Кореї, Малайзії, Таїланду). Кожен летів зі своєї країни і так склалося, що я прибував останнім. І першою точкою призначення був старовинний ресторан на околиці Лугано. Столики для нас були давно замовлені на 19.30, там мало відбутися знайомство групи між собою і з гідами, які стануть нашими провідникам по Швейцарії на ці дні.
Щоб встигнути до ресторації, я мав вийти з потяга раніше, на маленькій станції Taverna-Toricella, де мене вже чекали наші чудові гіди Гізела та Сара. А в автобусі сиділа наша радісна інтернаціональна група. Познайомилися в автобусі і разом вирушили на святкову вечерю. Ресторан Grotto Ticinese святкував 130-річчя, а ми відзначали нашу зустріч і знайомство. Тихий літній вечір на відкритій уквітчаній терасі під пальмами, вишукана італійська кухня та чудове місцеве вино залишили незабутні враження про цей куточок італійської Швейцарії.
День другий. Лугано–Комо–Тірано–Поскіаво
Сніданок у старовинному готелі Au Lac на набережній озера Лугано вразив вишуканою якістю страв і вибором сирів. Взагалі сири і вино – основна фішка Швейцарії. О 9.00 сідаємо в автобус Bernina Express Bus і вирушаємо одним з найкращих туристичних маршрутів до містечка Тірано.
Цей популярний двохсоткілометровий маршрут проходить серпантинами повз озера Лугано та Комо, затишні містечка та вілли знаменитостей з правого боку та неосяжні плантації виноградників на терасах крутих гірських схилів Вальтелліни – з лівого. Підпірні стіни терас викладені з каменю та цегли.
Найдавніші стіни мають вік понад 3 тисячі років, а загальна їх довжина перевищує 2500 кілометрів – половина китайської стіни. Вальтелліну називають «краєм героїчного виноробства». Поміж виноградників височіють старовинні фортеці і величезні білі літери з назвами знаменитих сортів і марок вин: Nebbiolo, Sforzato, Valtellina Superiore, Nino Negri…
У Тірано – стартує залізничний маршрут Bernina train «від пальм до льодовиків». 1898 року голландський інженер Ян Холцбоер, намучившись при перевезенні хворої на астму дружини до Давосу, вирішив змінити логістику і започаткував тут першу приватну залізницю.
А вже за тридцять років у регіоні функціонувала мережа приватних залізниць, яку пізніше об’єднали в єдину Rhaetian Bahn (RhB) залізницю. Залізниця з десятками закручених по спіралі тунелів і віадуків вписалась у ландшафт настільки майстерно і органічно, що уявити цю гірську місцевість окремо від залізниці вже неможливо.
Від Тірано залізниця піднімається вгору на півтора кілометра аж до найвищої точки перевалу Берніна. За часів Римської імперії тут пролягала дорога від Риму до Європи. На перевалах стояли застави з центром у містечку Поскіаво – резиденції місцевого барона. До речі, контрабанда сигарет і алкоголю тривала тут аж до 80-х років минулого століття, до скасування внутрішніх податків у країнах ЄС. В цих краях процвітали тютюнові плантації і міні-заводи. Зараз тут вирощують дуже смачну полуницю, малину і картоплю. З доісторичних часів у цьому південному регіоні продукцію зберігають у гірських погребах зі сферичними кам’яними куполами над входами.
Та найбільший дохід приносять туристи, яких як магнітом притягує ця унікальна панорамна залізниця. Вже сотню років фірмові поїзди RhB долають круті підйоми з тунелями і віадуками над карколомними прірвами і неосяжними панорамами. Особливо вражають революційні на той час інженерні споруди: віадуки Brusio, Landwasser, спіральні системи тунелів та інші.
На ніч зупиняємось у готелi Білий хрест (Bianko croce) у Поскіаво – містечку з двохтисячною історією. Вечеря проходить у склепінчастих залах старовинного готелю Албрісі, де віками мешкали місцеві вельможі. Зараз у маєтку функціонують дванадцять номерів з повністю збереженими меблями і духом тих часів. Вранці мер міста провів нам дуже цікаву екскурсію.
На початку XVII століття, коли точилася війна між протестантами і католиками, багато жителів виїхали звідси до різних країн Європи, навіть до Росії. Там дуже розбагатіли. То місцева влада побудувала для них елітні житлові квартали і вони повернулись додому.
Цікаві підходи до безпеки і приватності. Оскільки такого поняття як паркани не було, то скло у вікнах робили випуклим назовні. Зсередини видно все, а з вулиці нічого. З поверненням багатих громадян почався економічний розквіт регіону. Будувалися храми, дамби і дороги. Вся енергетика у Швейцарії, до речі, забезпечується гідроелектростанціями, побудованими каскадами на всіх річках і озерах.
Останній день і парад
Від Поскіаво до Альп Грюм, що біля льодовика Палу, їдемо у відкритому вагоні-кабріолеті. Невелика швидкість і круговий огляд створюють піднесене відчуття єдності з природою. В Альп Грюм піднімаємось на оглядовий майданчик, звідки як із даху світу видно все: блискучий льодовик, білосніжні піки гір, квітучі долини і блакитні озера внизу.
Неподалік гелікоптер кожні п’ять хвилин кудись носить металоконструкції та резервуар з бетоном. Від льодовика в штучне озеро річки і струмки несуть воду, яка приводить в рух турбіни невеликої гідроелектростанції на дамбі. Займаємо столики на відкритій терасі ресторану Альп Грюм і насолоджуємось чистим повітрям і красою навкруги. Наступний і останній потяг о 17.11 перевіз нас через перевал Берніна з його озерами і снігами вниз до курортного містечка Понтрезина і готелю Сарац. Але виходимо на зупинку раніше і йдемо пішки, щоб побачити і відчути природу та архітектуру міста.
Зранку в районі залізничної станції розпочався ювілейний фестиваль залізниці RhB. Швейцарці ретельно зберегли і відновили всі ретро-локомотиви і вагони, що рухались цими коліями сотню років. Чого там тільки нема: потужні і майже іграшкові паротяги, снігозбиральні парові локомотиви, механічні дрезини і залізничні велосипеди, різноманітні вагони та рухомі майданчики. Багато відновлено і відновлюється волонтерами власним коштом і за державні гранти.
О 10.00 розпочався святковий виступ директора залізниці та відомих осіб. Гості слухали промови, сидячи за столиками з напоями та закусками. Пізніше відбувся грандіозний парад рухомого складу між Понтрезиною і сусіднім Самеданом. Всі охочі зайняли пасажирські місця в ретро-вагонах і змогли оцінити, як це було 50–100 років тому та насолодитись вугільним димом паровозів. А вздовж всього шестикілометрового шляху стояли сотні фотографів і глядачів. Протягом дня було проведено безліч оригінальних змагань, вікторин і конкурсів з призами і нагородами. Вміють у Швейцарії і працювати і святкувати.
