Двадцять рейсiв до Польщi

Авіасполучення між Україною та Польщею вже близьке до ідеалу і надалі продовжує розширюватися. Зараз ми можемо полетіти майже до кожного регіону Польщі, або, завдяки зручним стиковкам, – і далі по всьому світу! Катовіце, Краків та Варшаву українці вже освоїли, вивчили і полюбили, а інші міста, куди є авіарейси з України, багатьма мандрівниками ще не відкриті! Тому ми поділимося нашими враженнями про Бидгощ, Познань, Вроцлав, Ольштин і Гданськ

Бидгощ. Той, що переходить річку

Люблю місця неочевидні. Такі, котрих ще «не затоптали» туристи. В котрих навіть в середині літнього відпочинку можеш знайти трохи простору та вільний столик в ресторації.
Чи траплялося вам бувати у Венеції в пік сезону? Або у Львові? Тоді ви розумієте, про що йдеться…
Службові справи занесли мене до Бидгощі. Приводом був Camerimage, один з найбільших у світі фестивалів, присвячених кінооператорському мистецтву. Поза кінофільмами та зустрічами залишилось багато часу на прогулянку по місту, в якому я давно не був. Бидгощ лежить на річках Вісла та Брда. Це власне у Бидгощі Брда впадає у Віслу.

Важливу частину міста становить Млинський острів. Вже сам цей факт говорить про незвичайну чарівність міста. Звісно, мости, вода. 1 травня 2004 року на честь вступу Польщі до Європейського Союзу над Брдою з’явилася скульптура Єжи Кендзьори «Людина, що переходить річку». Розміщено її на розтягнутому поміж берегами канаті. Сьогодні це символ Бидгощі та змін. А насправді змінилося багато чого. Мало хто знає, що Бидгощ це восьме щодо величини місто в Польщі, яке є великим економічним центром, а також університетським та туристичним.

Я найбільше ціную оригінальні музеї. У Музеї мила та історії бруду можете багато дізнатися про гігієну і про те, що не так вже і давно вона стала нормою, до якої ми звикли. В Музеї грошей ви зрозумієте, що насправді варто любити історичні пам’ятки, а якщо випадково подорожуєте з дітьми, не забувайте про Музей приставок та відеоігр.

Останнім часом Бидгощ прославилася своєю Новою Оперою, яку будували близько 30 років, яка стала однією з найсучасніших та найбільш універсальною в Польщі. Хто ще не переповнився «духовною» стравою, може на Млинському острові відвідати насправді відмінні і мальовничо розташовані ресторації.

Популярність Бидгощі росте завдяки Вищій школі економіки, в якій навчаються багато українських студентів. Я не впевнений, чи їх зараз не більше, ніж поляків. Певне, це тому обов’язки почесного консула України доручено її засновнику – Кшиштофові Сікорі.

Неподалік, близько 50 км на схід, знаходиться Торунь, одне з найбагатших та найбільших міст Польського Королівства, місто королівське та ганзейське. Середньовічне Старе місто у 1997 році було занесене до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Але це вже зовсім інша історія.

Познань. Пожити на Площі Ринок

Познань – місто дуже привітне, компактне і недороге. Оселяйтеся просто на Ринковій Площі та прилеглих вуличках! Тутешня Площа Ринок не просто красива, а вбивчо красива! І третя за розміром після Кракова та Вроцлава, до речі!

Посеред площі – комплекс неймовірної краси різнокольорових будиночків з черепичними дахами, фасади яких ви бачите на фото і листівках. І у цьому рядочку казкових будинків досі мешкають люди, якось витримуючи цілодобову тусівку під вікнами!

Розкішні архітектурні форми, нереально красиві фасади переносять у дванадцяте-тринадцяте століття! До реалій повертає гомін, музика та пахощі із численних кафе, розташованих просто неба по периметру площі. Опівдні під Ратушею збираються роззяви, чекаючи появи козликів – символу міста. Козлики, за легендою, втекли від м’ясника і видерлися на Ратушу. Піднявшися за ними, люди побачили, що до міста наближаються вороги. Так козлики врятували Познань. Чи врятував їхній подвиг їх самих, легенда не каже. Ратуша теж має містичну історію – її багато разів відновлювали. Спочатку вона згоріла, потім в неї влучила блискавка, потім її зніс буревій. Але на цьому нещастя вичерпалися!

На Площі Ринок завжди є люди, напевне, тут скупчені усі туристи Познані.

Ще одна візитівка міста – острів Тумський. Там значно менше людей, майже немає. Там річка Варта розходиться двома «рукавами». І саме звідти почалася Познань. Ще у VIII–IX століттях на острові було закладено перше городище. У музеї ви побачите останки людей, які мешкали там у XII–XIII століттях і на екранах – їхні обличчя, відтворені за допомогою спеціальних технологій. На Тумському стоїть храм Святого Іоана Хрестителя та у гробницях покояться перші польські правителі.

Варто відвідати і озеро Мальта, де проходить купа фестивалів, різні запливи, розташований аквапарк і новий зоопарк Познані.

Зоопарк – це величезний науково-дослідний центр з великою колекцією тварин, розташований над каскадом озер у лісі. Тварини живуть у вольєрах такого розміру, що там легко може сховатися стадо слонів і ви їх не побачите!

Поляки – гуманісти. Їхні зоо це ще й освітні проекти, які пропагують гуманне ставлення до всього живого. Всюди інфографіка, яка розповідає, як нещадно ми нищимо природу. Серед звірів – багато врятованих і викуплених доброчинцями із рабства та неволі. Це тигри, ведмеді, дикі коти. Історія порятунку кожного – на його помешканні. У багатьох тварин є містяни-опікуни.

Я побувала у десятках світових зоопарків і ніде не бачила кота-манула. У Познані нарешті побачила цю нереальну, ніби із якогось фентезі, істоту. Манули вистромили мордяки із своєї хати, один вийшов, позіхнув і зайшов назад.

І ще деякі спостереження на користь Познані – транзитні перельоти через це місто дешевші, аніж через інші аеропорти. Ми летіли до Ісландії і вартість квитків починалася від 25 євро. Помешкання тут також недорогі. Апартаменти біля Площі Ринок можна знайти за 40–50 євро на добу. Поїсти у кафе в історичному центрі (основна страва і великий келих пива) можна за 25–30 злотих, це приблизно 200 гривень.

Вроцлав. У кожного свій

Ось вам коротка інструкція по Вроцлаву. Вранці вставайте і йдіть на той берег Одри, з якого видно острів Тумський. Насолоджуйтесь видом гострих шпилів і паралельно придивляйтесь місце, де ви будете сидіти увечері. Як з’їсте усю борувку, яку ви завбачливо купили на найстарішому базарі Вроцлава, можна йти в бік Ринку.

Попередньо поцікавтесь, на якій вулиці розміщена Пончкарня, це вам по дорозі, а пампушка із сливою і шоколадом, трояндою або сиром і абрикосом не залишить вас байдужим. Звідси вже хвилина до Площі Ринок. Тут є що подивитись і що спробувати.

Наприклад, карамелеве-вишневе-темне-світле пиво в пивоварні за спиною Александра Фредро, заодно погугліть про його зв’язок з Україною. Опісля ідіть до костьолу Св. Ельжбети, піднімайтесь на дзвіницю і дивіться. Коли спуститесь, прямо перед вами буде заклад під назвою Пшедвоєнни. Там під звуки польського танго беріть за недорого оселедець або ковбаски. Або те й інше. Після чого повертайтесь на Ринок і десь в його географічному центрі знайдіть Льоди Бартон. Спробуйте трускавкові плюс солона карамель, обіцяю, ви повернетесь. Тепер облиште центр і прогуляйтесь хвилин двадцять до вулиці Рузвельта.

Там, у внутрішніх дворах по обидва боки вулиці місцеві самі собі створюють свято. Розписи стін і скульптури – це варто побачити. Автори сидять тут же, за столиком – спілкуються, їдять і випивають.

Можна повертатися в центр, треба перекусити перед заходом сонця. Зробіть це, наприклад, в найстарішому ресторані Європи – Півніца Свідніцка. Тут перекушував сам Шопен і ще купа народу з енциклопедії. І тут смачно.

День майже пройшов. Поверніться на те саме місце на березі Одри, тут вже збираються люди. Вони збираються тут щовечора. Самотні, пари і компанії. З дітьми і собаками. Молодь і не дуже. Вони приходять дивитись, як сонце сідає за гострі шпилі. Ця вистава тут дуже популярна.

Звичайно, це дуже приблизна інструкція і у вас буде свій Вроцлав, і ви знайдете своїх гномів-краснолюдків. А я зустрів 73.

Ольштин. Середньовiчне вiчне

Ольштин, що лежить на північному сході Польщі, є адміністративним центром Вармінсько-Мазурського воєводства. З першого погляду, це типове північноєвропейське місто, з вишуканою готською архітектурою, середмістям, лицарським замком і стрімкою ратушею.

Але кілька речей роблять його справді унікальним і дуже впізнаваним.Передусім Ольштин може похвалитися незвичайною природою. Майже десяту частину його території (720 га) займають озера – усього їх 15. Недарма сам Ольштин є столицею озерного краю Польщі – регіонів Вармія та Мазури.

Ще одна унікальність міста – тут жив і працював у ХVІ столітті великий учений Миколай Коперник, який з’ясував, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця, а не навпаки – навколо Землі. У замку, де він був адміністратором капітулу, збереглася навіть таблиця обчислень, зроблена ученим власноруч. Тут він також написав економічну працю, яка пояснює природу грошей.

Крім наукових відкриттів, він прославився ще й тим, що підготував тодішній Ольштинський замок до оборони від тевтонських лицарів.

Сам замок, який почали будувати ще в ХІV столітті, зберігся до наших днів, його кругла вежа проглядається звідусіль. Різні фестивалі та лицарські турніри, що проводяться тут регулярно, покликані відтворити середньовічну атмосферу.

Символом Ольштина є Висока брама – головний вхід до старого міста.Архітектурною противагою круглій вежі слугує квадратний собор Святого Якуба ХІV–ХVІ століть, збудований у готичному стилі.

У давній водонапірній вежі розташувалася астрономічна обсерваторія. Якщо задерти голову, то можна спостерігати за зірками – тими самими, на які дивився Коперник. Опустивши погляд – милуватися міськими краєвидами, які, звісно, дещо змінилися відтоді. А ще тут розмістилася знаменита художня галерея.

Крім обсерваторії, в Ольштині функціонує найбільший у Польщі планетарій.

Дещо дивно виглядає Нова ратуша, збудована архітектурними новаторами початку ХХ століття, яка нагадує ракету, що ось-ось відірветься від землі – назустріч зорям…

Пішохідний центр цього чудового міста налаштовує на споглядання творів мистецтва та інтелектуальні бесіди. Цьому сприяє активне культурне життя та усвідомлення того, що по цих вулицях ходив творець геліоцентричної будови Всесвіту.

Кожен камінь Ольштина дихає історією, у якій переплелися тевтонське, прусське, німецьке минуле та польське сьогодення.

Гданськ. Місто Леха Валенси

У Гданську вперше побував у 2013 році, у прес-турі, організованому Польською Туристичною Організацією. Місто настільки сподобалося і припало до душі, що після цього ми встигли не тільки відвідати його ще кілька разів, а й навіть прилаштувати доньку в місцеву Вищу школу туристичну.

Гданськ – портове місто. І хоча стоїть воно не на морі, а на річці Молтаві, історичний центр жив і живе морським життям: кораблі, човни, яхти… Зведений у XV столітті кран Журав раніше вантажив судна (міг підняти до чотирьох тонн на висоту до 27 метрів), а зараз слугує туристичною атракцією і є однією з візитівок Гданська. Портові склади із добротної цегли перетворилися на музеї і готелі. І там, де раніше бігали пацюки, нині у комфортабельних номерах розкошують туристи. Як, наприклад, у Hotel Gdańsk Boutique, де стандартний номер у серпні коштує 100 євро.

Історичний центр міста після Другої світової війни був суцільною руїною – 90 відсотків будівель після масованих бомбардувань перетворилися на купи каміння. Зараз, гуляючи затишними вуличками, у це важко повірити. Та за стародавніми фасадами (а насправді – зведеними заново) – сучасні офісні приміщення.

Аби відчути себе птахом чи дроном, потрібно піднятися на дзвіницю Маріацького костелу, на висоту 82 метри. І тисячолітнє місто, і Балтійське море буде, мов на долоні.

У Гданську живе Лех Валенса, перший президент посткомуністичної Польщі, лідер руху «Солідарність», який виштовхнув країну із комуністичної орбіти й спрямував до Європи.

Кабінет екс-президента розташований в одній із старовинних будівель у центрі. І хоча іменем Валенси названо місцевий аеропорт, зовсім не складно зустріти живу легенду серед простого люду, наприклад, у парку.

Гданськ – частина так званого Триміста, агломерації, до якої окрім Гданська входять ще Сопот і Гдиня.

Усі міста зв’язані між собою зручним транспортним сполученням, а любителі активного способу життя можуть скористатися велосипедною чи пішохідною доріжкою, яка з’єднує Тримісто.

Оселившись у Гданську, ви зможете потусуватися у курортному Сопоті чи спостерігати за кораблями у портовій Гдині.

А на вечір повернутися до Гданська, і неподалік Журава, на набережній Молтави, в одному з численних ресторанів запити приємні враження холодним місцевим пивом.