Туреччина. Чим пахне Мармарис

Я прокинувся від приємного аромату в нашому мікроавтобусі. Наче пахощі сотень різних квітів змішали з запахом хвої! Хто ж з наших дівчат прикупив собі такі класні духи в дьюті-фрі? Але виявляється, так пахне Мармарис – один з найкрутіших курортів Туреччини. Тут водоспади, що падають з крутих скель, білі будинки, руді черепичні дахи, блакитне море, соковита рослинність і квіти, всюди квіти і червоні прапори

Євген Рафаловський

Ось і готель MARTI RESORT 5*. Приїхали! Оце краса! Я ще не знав, що за величезною територією готелю сховалося крихітне містечко Ічмелер.

Тут ні шуму, ні гамору, тільки ластівки щебечуть, вилітаючи з гнізд під дахом готелю. А з даху цілими гірляндами звисають яскраві квіткові грона бугенвілії, і знову відчувається цей неповторний запах хвої.

Готель дуже гарний, один з небагатьох в Ічмелері та Мармарисі, де є система харчування Ultra All Inclusive. А великий і широкий пляж завдяки своїй чистоті та екологічності відзначений Блакитним прапором ЮНЕСКО. Їжа така смачна, що за кілька днів я набрав два кілограми і довелося терміново взяти себе в руки.

Атмосфера в готелі ідеально підходить для повного релаксу та сімейного відпочинку. Мелодійні звуки арфи милують слух під час обіду, а за вечерею – класична музика. Таке враження, що тут відпочиває філармонія! Колективи і музиканти постійно змінюються, і слухати їх ніколи не набридає.

Тільки уявіть – сидиш собі за столом в ресторані на літньому майданчику, на столі квіти і горить свічка, милуєшся морем під звуки мелодійної турецької музики!

Знаєте про що в цей момент найбільше шкодуєш? Що сидиш в цій романтиці не зі своєю подругою, а з бородатим товаришем. Так марнуються найромантичніші вечори!

Ічмелер – турецька ідилія

Ну добре, наступного разу точно буду знати, куди їхати з коханою – тільки в Ічмелер. Назву селище отримало завдяки цілющим мінеральним джерелам. «Icmek» в перекладі з турецької означає «пити». Ічмелер – перлинка цього узбережжя, дуже романтичне селище. Потихеньку освоююсь. Набережна Ічмелера забудована красивими готелями, ресторанами та магазинами. З усіх боків селище оточують гори.

От мене на найближчу з них і потягнуло: перейшов дорогу – і вже в казковому сосновому лісі. Піднімаюся вище і шаленію від краєвиду на бухту й селище.

Виявляється, Ічмелер дійсно з усіх боків оточений однією зеленою бірюзою: морем і горами, на яких під прохолодним вітерцем колихаються зелені хвойні хвилі!

Мармарис і Ічмелер об’єднує одна загальна затока з набережною довжиною в 15 кілометрів. Але тут на набережній немає метушні, тут панує спокій і тиша, а в Мармарисі – навпаки, тусовки і дискотеки, особливо, на знаменитій вулиці барів – рух до ранку.

Нічого, я ще там буду, а поки повертаюся в готель по набережній, яка брукована кольоровою плиткою і обсаджена пальмами. А якщо звернути з набережної і попрямувати вглиб містечка по брукованих каменем вуличках, то може здатися, що ти – в старій безтурботній турецькій глибинці.

Ідеш мимо рядів білих будинків, що потопають в садах, а навколо – повна ідилія. Причому, в такому стані Ічмелер перебуває й уночі, тому що за законом всі бари і кафе зобов’язані вимикати у себе музику о дванадцятій ночі.

Нема в Ічмелері ні пристані, ні порту, тому вода в бухті дуже чиста. А залежно від освітлення, вона то бірюзова, то синя, то яскраво-зелена. Море в бухті захищене від великих хвиль островами. Один з них зовсім крихітний – називається Райським.

Вважається, що він стоїть на кордоні Егейського і Середземного морів. Він дуже мальовничий, але щоб острів краще розглянути, варто підійти ближче. Це можна зробити, прогулявшись по набережній, або під’їхати до скелі Закоханих. Скеля добре проглядається в кінці бухти. Мені здається, це одне з улюблених місць самих турків. Вони вважають, якщо залізти на цю скелю і загадати бажання про кохання, то воно обов’язково збудеться.

Хамам

Бути в Туреччині і не спробувати хамам і пахлаву – це несерйозно!
Тепер я розумію, чому раніше турецькі дівчата проводили весь день в хамамі, вели світські бесіди, спілкувалися та насолоджувалися приємним і корисним дозвіллям.

Оскільки вийшовши з хамаму, я відчув, що заново народився, то вирішив в Ічмелер повернутися по набережній, а заодно і ближче познайомитися з Мармарисом. Так от, місто, немов коробка цукерок – всі будинки в красивих обгортках – з незвичайними фасадами і дворами. Та й куди не подивишся – модна вивіска, навкруги стильно і чисто, а для повного позитиву – то тут, то там – газон, квітничок або клумбочка.

Продавці тобі усміхаються, все розкажуть, дадуть просто так покуштувати, навіть якщо ти не будеш купувати… Ми дідуся такого зустріли в магазинчику зі спеціями. Він нас обняв, дав кремом руки помазати, кожну спецію запропонував спробувати і ще пригостив горішками на доріжку. Ось як вкладають душу у свою роботу. У нас такої привітності я, на жаль, не помічав.

Набережна величезна – вся викладена плиткою, і в центрі гавані стоять яхти і маленькі кораблики, а також величезні прогулянкові кораблі, стилізовані під піратські. Капітани і матроси пропонують прогулянки до островів і вздовж узбережжя.

Гробниці, грязі та черепахи

Дальян – це назва дивовижної річки, що несе свої води в Середземне море південніше Мармариса. Спочатку на невеликому катерку ми спускаємося по річці крізь лабіринти очеретяних проток.

І тут перед нами на скелі виростає одна з лікійських гробниць. За легендою, вона готувалася для одного з правителів, але, коли її побачив Олександр Македонський, він обурився і сказав, що не годиться будувати собі такі склепи.

Це дуже незвичайний і цікавий некрополь древнього міста Каунос. Хто був першим засновником міста, неясно було навіть Геродоту. Тут проживали карійці, лікійці, перси, греки, римляни, візантійці, а з XIV століття султан Баязид приєднав ці землі до Османської держави.

Дальян не даремно називають Турецькою Венецією: ближче до моря утворюється безліч каналів. Ними туди-сюди снують маленькі екскурсійні човники. А в очеретах мешкає безліч видів птахів. Але особливістю Дальяна є морські черепахи Карета-Карета. Їх сюди приваблюють блакитні краби, на яких вони полюють.

Ми теж зупинилися, щоб половити цих рідкісних крабів. І поки дівчата діставали снасті, на мить біля лівого борту спливла така величезна черепаха, що деякі з нас мало не випали за борт, розглядаючи її.

Але оскільки крабів ми ще не зловили і запропонувати їй нічого не змогли, то вона втратила до нас цікавість і пірнула на глибину!

А ми взялися ловити крабів в дельті річки. На тісто, прив’язане до волосіні, ловляться вони добре. Опустив на дно волосінь з наживкою, краб схопив тісто і вже із жадібності не відпускає його! Тільки підхоплюй улов біля борту сачком.

Але спійманих крабів потрібно обов’язково випускати, тому що це – найгуманніша спортивна краболовля! Зловив, сфотографувався, відпустив!

Черепахи Карета-Карета люблять не лише крабів, а і тутешній пляж. Взагалі черепахи ці – великі мандрівниці: буває, запливають в Атлантичний або Індійський океан. Але виводити потомство припливають тільки на свій рідний пляж! Уявіть: величезна піщана коса з одного боку омивається річкою, з іншого – морський прибій шурхотить по м’якому золотистому піску.

Це і є той самий знаменитий черепашачий пляж – Ізтузу. Саме тут залишають свої кладки яєць черепахи. Щоб їх не пошкодили, зона кладок оточена червоною сигнальною стрічкою.

Але це ще не все. Після обіду ми відвідали знамениті лікувальні грязі. Наш гід була вельми переконлива в своїй промові про цілющу силу ароматної грязі. Тому майже вся наша група вирушила намазуватися. Мазати приємно, а от коли грязь починає висихати і стягувати шкіру, то комфорт швидко пропадає. І її хочеться змити та омолодитися.

Турок, схожий на мексиканця, на моє прохання взявся поливати нашу групу. Мені і турку-мексиканцю було весело, а от групі не дуже, бо вода була холодною, і всі швиденько побігли змивати грязь в душові. От було б цікаво, якби в душі води не виявилося.

А взагалі, було чудово, ми поверталися назад в Ічмелер, щоб на наступний день попрямувати в Бодрум.

Тепер я знаю: у Мармариса є свій неповторний аромат. І забути його я вже ніколи не зможу…

За мандрівку дякуємо компанії TEZ TOUR