Володимир Ільченко, фото автора
Єгипет безлюдний, або український… Ця не зовсім доречна сентенція прийшла на думку, як тільки приземлився на літаку з Києва в Шарм-ель-Шейху. Безлюдні зали аеропорту, мертві стрічки для видачі багажу, порожні підсліпуваті табло, що сповіщають про відліт-приліт, – усе це ніяк не в’язалося з давніми уявленнями про гамірливий, як східний базар, курорт
Падіння російського літака поблизу Шарм-ель-Шейха, яке пов’язують з терористичною діяльністю ІДІЛ, сталося 31 жовтня 2015 року. Відтоді авіасполучення з єгипетським курортним містом «намбер ван» не відновилося. Росія демонстративно припинила будь-які польоти до Єгипту. Великобританія, пам’ятаючи про терористичний акт у Луксорі щодо її громадян у далекому минулому, скасувала рейси до Шарма.
Слідом за британцями, від рейсів до цього міста відмовилися Німеччина, Франція, Швейцарія, Голландія, Польща та решта європейських країн. Більшість із них переключилися на Хургаду, розташовану в іншому кінці Єгипту. Нині в Шарм-ель-Шейх активно літають лише українці та араби з сусідніх країн.
Тож цей курорт узимку – ранньої весни виглядав дуже незвично. Жодного росіянина, жодного європейця… Лише українці.
Я придбав тур із проживанням у готелі «Отіум Амфорас», що за двадцять хвилин їзди від аеропорту. П’ять зірок, ол-інклюзив – усе як належить. Перші дні тут було доволі людно: у єгипетських школах якраз були канікули, а нинішня влада надає пільги родинам зі школярами для відпочинку на морі.
Тож склад відпочивальників був доволі одноманітний – великі галасливі сім’ї з Каїра й трішки українців. Коли канікули закінчились, «Отіум» цілковито «українізувався» – інших туристів тут просто не було.
Торік готель змінив господаря. «Шорс Амфорас», що належав єгипетським власникам, став «Отіум Амфорас» після того, як його придбала турецька мережа «Отіум».
– Судячи з усього, готель терпить збитки? – запитую в генерального менеджера готелю Яссера Рафаата.
– Мільйонні збитки, – погоджується він. – Зараз завантаженість готелю, що розрахований на тисячу місць, нижча ніж десять відсотків. Але маємо підтримувати всю інфраструктуру, платити зарплату працівникам, утримувати сервіси на належному рівні.
– Деякі готелі, наскільки знаю, взагалі стоять законсервовані…
– Так, 30–40 відсотків готелів закрилися. У нас тут комплекс із трьох готелів, але працює тільки один. Поїдьте в місто, і побачите: усе зупинилося, торговельні центри позакривалися, туристів дуже мало.
– Лише українці?
– Переважно так. Ще налічите на весь Шарм-ель-Шейх чоловік вісімдесят з Італії – з Мілана, здається, раз на тиждень літає чартер.
Водночас Яссер Рафаат сподівається, що ситуація виправиться дуже швидко – коли Росія знову пускатиме своїх туристів до Червоного моря, а європейські країни знімуть заборону на польоти.
На пляжі не чути звичного для таких «злачних» місць російського мата, ніхто не ламає корали, не пригодовує екзотичних риб, щоб зробити підводне селфі.
– Для єгипетського бізнесу, може, й тяжко зараз, – каже туристка з Києва Галина. – Зате українцям, як ніколи, добре. Раніше від НИХ (росіян) просто спасу не було… Та й море відновлюється, корали, риби – ЇХ відсутність природі тільки на користь.
За час перебування в Єгипті я знайшов у собі сили відірватися від теплого пляжу й зробити вилазку в місто, де прогулявся по славнозвісному району, названому на честь розважально-торговельної частини Лондона, – Сохо. Більшість торговельних точок виявилася закритою, на вулицях – поодинокі перехожі, переважно українці та єгиптяни.
Базар у старому місті – теж майже порожній. Ціни, відповідно, дуже гнучкі. Вам готові продати будь-що, навіть собі у збиток, аби тільки був якийсь рух.
Єгиптяни за багато століть чи тисячоліть навчилися дуже оперативно призвичаюватися до купівельних запитів. Зараз замість звичного «захаді – пасматрі» можна почути «слава Україні», замість «Наташа, как деля» – «я тебє кохаю». На крамницях навіть з’явилися написи українською.
Розумію, що це ненадовго. Коли Москва під тиском вимог спраглого народу відкриє повітряне сполучення з Єгиптом, тутешні курорти знову змінять орієнтацію. Та все одно приємно. Не часто українці задають тон на такому потужному туристичному напрямку.
Та в будь-якому разі, тут, мабуть, уже ніколи не плутатимуть українців з росіянами.
