Коли київське небо затягує сірим, починає валити сніг з дощем і тебе підступно накриває астено-депресивний синдром, немає кращих ліків, аніж відкрити на екрані комп’ютера папку з весняними фотографіями з іспанської Андалузії. Добре, якщо вдома в цей час гості – всі історії з попередньої подорожі можна розповісти їм. Втім, можна і самому поклацати мишкою кадр за кадром, ракурс за ракурсом – і надійно абстрагуватися від поточної ситуації за вікном. І вже починаєш планувати нову подорож до Андалузії

Михайло Вейсберг

_dsc0223
Серфінг біля Тарифи. Тут ідеальні хвилі та вітер для серферів. І навіть проводяться кубки світу з кайтсерфінгу
Цей старий у Севільї бачив, що я його фотографую. Але навіть вухом не повів – продовжував дивитися в камеру. Чомусь я думаю, що він – старий тореадор на пенсії
Цей старий у Севільї бачив, що я його фотографую. Але навіть вухом не повів – продовжував дивитися в камеру. Чомусь я думаю, що він – старий тореадор на пенсії
_dsc0638
Якщо в Гранаді вибрати правильний столик на вулиці – можна сфотографувати багато цікавих персонажів. Жінка біля стіни вразила мене елегантним шкіряним червоним платтям і вишуканими колготками. І їй було десь років 70
_dsc0360
Херес де ла Фронтера (Херес на кордоні) відомий, зрозуміло, своїм хересом. Але навіть якщо не захоплюватися дегустацією – тут весело і спокійно. І завжди сонячно – загадка природи! Може тому майже всі люди навколо посміхаються? Хоча роль хересу в посиленні загального оптимізму теж важко переоцінити
%d0%ba%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b2%d1%8b
По дорозі в Медину Сидонію – біле містечко на пагорбі, місце, де з’явилися перші іспанські герцоги, раптом побачив корів серед лавандово-зеленого лугу. Ризикуючи з’їхати в кювет, притулив машину на узбіччі і побіг знімати. За мною вишикувалися ще три машини – так що для вибору гарного ракурсу доводилося майже штовхатися ліктями з радісними іспанськими туристами. Оце так – вони своїх корів на лузі не бачили?

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

5 × one =