У мене завжди паморочиться в голові на цьому мосту в Ронді. Та все одно сюди хочеться приїжджати, навіть коли вже розумієш, що підійматися серпантином у це чарівне місто з найдавнішою в Іспанії ареною для бою биків потрібно більше години. А ще й доведеться пускатися!
Коли київське небо затягує сірим, починає валити сніг з дощем і тебе підступно накриває астено-депресивний синдром, немає кращих ліків, аніж відкрити на екрані комп’ютера папку з весняними фотографіями з іспанської Андалузії. Добре, якщо вдома в цей час гості – всі історії з попередньої подорожі можна розповісти їм. Втім, можна і самому поклацати мишкою кадр за кадром, ракурс за ракурсом – і надійно абстрагуватися від поточної ситуації за вікном. І вже починаєш планувати нову подорож до Андалузії
Михайло Вейсберг
Серфінг біля Тарифи. Тут ідеальні хвилі та вітер для серферів. І навіть проводяться кубки світу з кайтсерфінгуЦей старий у Севільї бачив, що я його фотографую. Але навіть вухом не повів – продовжував дивитися в камеру. Чомусь я думаю, що він – старий тореадор на пенсіїЯкщо в Гранаді вибрати правильний столик на вулиці – можна сфотографувати багато цікавих персонажів. Жінка біля стіни вразила мене елегантним шкіряним червоним платтям і вишуканими колготками. І їй було десь років 70Херес де ла Фронтера (Херес на кордоні) відомий, зрозуміло, своїм хересом. Але навіть якщо не захоплюватися дегустацією – тут весело і спокійно. І завжди сонячно – загадка природи! Може тому майже всі люди навколо посміхаються? Хоча роль хересу в посиленні загального оптимізму теж важко переоцінитиПо дорозі в Медину Сидонію – біле містечко на пагорбі, місце, де з’явилися перші іспанські герцоги, раптом побачив корів серед лавандово-зеленого лугу. Ризикуючи з’їхати в кювет, притулив машину на узбіччі і побіг знімати. За мною вишикувалися ще три машини – так що для вибору гарного ракурсу доводилося майже штовхатися ліктями з радісними іспанськими туристами. Оце так – вони своїх корів на лузі не бачили?
