Єгипет був і залишається найближчою і найдоступнішою для українців теплою і екзотичною країною. Питання відпочинку можна вирішити сьогодні на завтра, рейси в Шарм чи Хургаду виконуються по кілька разів на день. Три з половиною години льоту – і ви опиняєтеся в країні розкішних готелів, пірамід, верблюдів і екзотичних риб. Чим зайнятися, коли лежати на пляжі набридло? Ось наш варіант
Пригода перша. На джипах, верблюдах, квадроциклах
Пов’язуємо на голови арафатки (хустки, що захищають від сонця й піску) і вирушаємо до верблюдів. Це гарне ранкове тренування для тих, хто не прокинувся. І дуже добре, що триває це недовго – саме стільки, щоб збовтати вранішній сніданок й очуняти. Довго кататися на «кораблі пустелі», повірте, важко… Це весело в помірних дозах.
Обмінявшись із друзями враженнями та відчуттями, прямуємо на кільцеві гонки пустельного варіанту картингу. Тут головне не довіряти кермо дівчатам, які за ним – навіть у пустелі – правил не дотримуються. На швидкості перелітаємо через бархани. Від сидіння поруч із дівчиною, яка за кермом, отримуєш більше екстриму, ніж коли сам керуєш процесом.
Після дози адреналіну – відпочинок і нова пригода – гонки на квадроциклах. Від них в аравійській пустелі – дещо інші враження, ніж у лісах або степах України. Тут все, як годиться: пісок з-під коліс, бархани і неосяжний простір. Головне – не переборщити з ручкою газу на віражах.
Після активного відпочинку накидаємося на обід, а потім знову поринаємо в пустелю, але тепер уже на джипах, ближче до гір – на чай до бедуїнів.
Невелике поселення, куди возять туристів, можна назвати окультуреним. Тут бедуїни адекватно реагують на фото-, відеозйомку, охоче дають інтерв’ю і розповідають про свій побут. Живуть вони за рахунок туристів, їм регулярно підвозять воду, бо тамтешній колодязь – декоративний, давно не діє. У вашій присутності вони печуть хліб і пригощають вас бедуїнським чаєм.
Після знайомства з місцевим колоритом, коли сіло сонце, ми вирушаємо на базову стоянку для продовження культурної програми. Танці, повелителі змій – під кальян й арабську каву (за окрему платню) – чудове завершення дня…
Пригода друга. На яхті і під водою
Після такого активного початку хочеться хоч трохи відпочити – не те, щоб лежати на піску, але й не надто напружуватися. І я приходжу до висновку, що прогулянка на яхті – саме те, що потрібно! Ми вирушаємо на райський острів Парадіз. Дорогою всі валялися на верхній палубі, аж до «раю». На острові – дрібний білий пісочок, тепле море, хороша компанія. Загалом, розслабон повний. Та я ж приїхав відпочивати активно! Тому прямую до найближчого рифу з маскою і трубкою.
Коралові рифи виблискують барвами, яким позаздрить навіть веселка. Напередодні запливу непогано бодай погортати книжки чи брошури про підводний світ (наприклад, видання «Риби Червоного моря», яке продається в кожній єгипетській лавці). І тоді ви зможете розповісти друзям про побачену рибу-флейту, уникаючи висловів на кшталт: «Я бачив щось таке довге зелене, схоже на шланг!».
Напірнавшись біля рифів, ми зголодніли. Доки тривала трапеза, наша яхта перемістилася на наступне місце стоянки – для риболовлі. Це річ цікава, але якби тут працював закон – що зловиш, те й з’їси, ми залишилися б голодними. Проте чарівне слово «all inclusive» завжди рятує становище.
Остання зупинка присвячена танцю живота. До обох боків нашої яхти швартується ще дві. До нас, на борт, піднімаються танцюристи. Запальний східний танок нікого не залишив байдужим, і наші дівчата не стрималися – теж почали танцювати.
На цьому романтичний день закінчився.
Підводний світ Червоного моря очима художника Ігора Лук’янченка
