Олена Максименко
У небі над Хортицею в суботу було гамірно й весело – адже до рідних широт повернулося 400 кажанів, врятованих волонтерами взимку. Першим ділом рукокрилі, що невчасно прокинулись і втрапили у халепу (їх виявила родина під час ремонту оселі), приїхали до запорізької зоозахисниці Олесі Кулик. Олеся розповідає – всю ніч до ранку тваринок поїли, годували, зважували, міряли їм температуру… Після чого кажани поїхали до Харкова, до Центру реабілітації рукокрилих. Там звірята дозимували в турботі й комфорті, та, з настанням тепла, їх було повернуто на “історичну батьківщину” – острів Хортицю.
Кажани занесені до Червоної книги України. В умовах сучасного міста їх зимова сплячка нерідко переривається, що загрожує тваринам загибеллю. Додають небезпеки люди, що, носячи в голові силу-силенну стереотипів і “жахалок” про упирів, нерідко вбивають кажанів, коли ті випадково залітають до їхніх осель.
Тож випуск кажанів супроводжувався інформаційною роботою – волонтери розповідали людям про кажанів, про те, чому їх не варто боятися і чому їх важливо берегти. Усі охочі мали змогу посадити кажана на долоню (неодмінно у рукавичках) та випустити його “на вільні хліби”.
Кажанів “роздавали” з мішечків, подібних до різдвяних із подарунками. Вони здіймали шалений вереск, та враз заспокоювалися, опинившись на свободі. Щастя вистачило на всіх – тішились люди, кажани, а особливо діти.
А головне – всі учасники акції стали бодай трохи краще розуміти і відчувати навколишній світ, крихкий, вразливий і незбагненний. А отже – любитимуть і берегтимуть його більше, ніж вчора.