Роман Маленков, фото автора

Бучак. Покинутий котлован Канівської ГАЕС (Канівський район, Черкаська область)

Північніше Канева дислокації, насунуті, за однією з наукових гіпотез, льодовиком, переходять у Трахтемирів-Бучацький кряж. Це горбиста місцевість із досить значним перепадом відносних висот. Над широчезним дзеркалом водосховища здіймаються заліснені гори, які, після наповнення цього гігантського водоймища, залишились майже безлюдними.

Озеро в Бучаку виникло після початку будівництва гідроакумулюючої станці
Озеро в Бучаку виникло після початку будівництва гідроакумулюючої станці

Радянська влада вирішила збудувати тут гідроакумулюючу електростанцію – викопали дві гігантських ями і… покинули. Союз розпався. Одна з ям поступово зсунулася і заросла деревами та чагарями, а друга наповнилася водою, адже її викопали прямо на шляху струмка, що тече десь із гір.

Отак і з’явилося справжнє гірське озеро, яке здіймається над морем (так часто називають Канівське водосховище місцеві мешканці) і вражає туристів своїм колоритом та візуальною бездонністю. Нині Бучак – село майже безлюдне, як і більшість тутешніх населених пунктів. І дороги сюди нормальної немає – бетонка, а потім шматок ґрунтовки, яка котиться вниз, коліями і рівчаками – в дощ краще сюди не потрапляти, хіба що на «крузаку».

Яри Бучака
Яри Бучака

Але побувати тут варто – в Україні, мабуть, ніде немає такого синтезу ландшафтів і такого озера. Це зрозуміли й екологісти, які почали селитись у глиняних хатах Бучака – природа ж тут просто неймовірна.

Буки. Каньйон Гірського Тікича (Маньківський район, Черкаська область)

Більшість пересічних обивателів, особливо дівчат (які завжди більш схильні до емоційного сприйняття дійсності) захопливо вигукують, переглядаючи зображення каньону у Буках: «Невже таке є в Україні?» Дійсно, людині, що приросла до офісу, а у коротку відпустку бачить заморські пляжі, важко уявити, що й у нас є така краса. Нехай не прилизана, без належної інфраструктури, але справді є. І дійсно краса.

SONY DSC
Каньон Гірського Тікича

SONY DSC

В Буках Гірський Тікич протікає між скелястими берегами, які інколи змикаються у справжній вузький каньйон. Погожої днини тут багато туристів із наметами. Часто вони шкрябаються вгору на скелі – тренуються. Глибоко у долині збереглися руїни ГЕС. Цю бетонну споруду звели у далекому 1929 році. Потім полишили…

SONY DSC
Бетонна споруда 1929 року
SONY DSC
Руїни млина

Є ще давніша споруда – руїни водяного млина кінця ХІХ ст. – зараз його намагаються перетворити на кафе. Місцями долина Тікича нагадує гірську місцевість із химерними формами рельєфу. Тут могли б знімати якийсь фентезі-фільм. А вода кипить і вирує – в літню спеку відпочивальники не вилазять із води, але й вони не завадять отримати захват від найеталоннішого каньйону України.

Мезинський національний парк (Коропський район, Чернігівська область)

Розкидані серед долинного лісу картопляні лани та покручені вулички, що стрімко котяться донизу або захекано деруться вгору, звиваючись та плутаючись. Всі вони закінчуються біля заплави Десни, і це типовий опис для будь-якого села у Мезинському національному парку, хоча села – це не найцікавіше в парку.

Stitched Panorama
Закрут Десни

А що найцікавіше? Важко сказати. Можливо, листяний ліс, який вкриває правобережні пагорби лесових островів – таємничий та мальовничий, з віковими дубами, такими великими, що в дуплі одного з них може вміститися зо два десятки людей; а може пороми, які заміняють у цій місцевості мости.

Stitched Panorama
Деснянські плоскодонки

Тут є розрізана Десною крейдяна товща, в якій збереглася неймовірна кількість доісторичних закам’янілих молюсків – белемнітів. На картинках вони схожі на кальмарів, а насправді – на зуби величезного хижака. Їх часто називають зубами акули або чортовими пальцями.

SONY DSC
На Десні

Тут же розташовані великі пагорби, найцікавішим із яких є Пузирева гора з оглядовим майданчиком, з якого відкривається фантастичний краєвид широчезної заплави, із луками та старичними озерами – навіть заради одного цього краєвиду варто побувати у Мезинському національному парку…

А ще тут є відомий археологічний музей, присвячений стоянці кроманьйонців.

 

«Україна Інкогніта» – один із найбільших у країні краєзнавчих порталів. Із 2008 року сайт, фактично на голому ентузіазмі організаторів – професійних географів, наповнюється краєзнавчою інформацією про регіони України. Серед авторів сайту є знані мандрівники, наприклад, Андрій Бондаренко (колишній заступник міністра інфраструктури, нині віце-мер Хмельницького), відомий київський архітектор Іван Биков.

Від 2014 року «Україна Інкогніта» – це ще й туристичний оператор, який спеціалізується на внутрішніх, часто унікальних, туристичних мандрівках. Напрямки турів – уся Україна, але головна увага акцентується
на Наддніпрянщині та Поділлі.

incognita.com.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

2 − two =