Леся Москаленко

Грецький прапор біло-синій, а сама Греція – синьо-зелена. Зелений і синій кольори тут переважають, особливо на Іонічних островах. Острів Закінтос ніколи не буває випалений сонцем. Синява моря і неба поєднується тут з усіма можливими відтінками зеленого: зелень трави, сріблясто-салатові кольори оливкових гаїв, темні силуети кипарисів, розлогі крони кедрів. Хати заплетені-переплетені бугенвіліями, обсаджені евкаліптами. На фоні побілених стін так яскраво сяють на сонці апельсини. І восени гупають об землю, наче серпневі яблука в українських садках.

Елені Помоні та її оливки

Я ніколи раніше не була у Греції наприкінці жовтня. Була влітку, навесні, у вересні, а от у жовтні – ніколи. А жовтень, якщо пощастить з погодою, тут просто прекрасний!

Останній тиждень жовтня на острові Закінтос. Греки закінчують туристичний сезон і починають сезон збирання оливок. Якщо родина має кілька апартаментів, щоб здавати в оренду, і сотню оливкових дерев, це успішна родина. Наша господиня Елені Помоні показує нам свої володіння – чималі оливкові гаї, що дісталися їй ще від предків. Хто їх тут почав садити, вона не знає, оливи тут росли, скільки вона себе пам’ятає. Під оливами бродять вівці, кози, кури. У Елені троє дітей – двоє дівчат і хлопець. Її чоловік має успішний бізнес – власну мануфактуру дерев’яних виробів, дуже гарних та якісних. Тому прізвище її чоловіка – Стробакос – знають не лише на всьому Закінтосі, я й на сусідніх островах,і навіть на Пелопоннесі. І вілли, які Елені з чоловіком здають туристам,–найкрасивіші на острові, збудовані у традиційному грецькому стилі – з каменю та дерева. Вілл усього п’ять чи шість, є з однією спальнею, з двома і з трьома. Усі вікна, двері, віконниці, шафи, столи, стільці, ліжка та комоди для вілл виготовлені на мануфактурі Стробакоса. Ми оселяємося у будинку з двома спальнями, вітальнею з каміном, кухнею, трьома санвузлами. Вілла заплетена бугенвіліями та жасмином настільки, що, визираючи у вікна, я щоразу нагадувала собі Алісу, яка через крихітні дверцята намагається потрапити в чарівний сад.

00 20161017_103426_resized

Сад навколо вілл такий прекрасний, що хотілося б забрати його увесь із собою додому! Вистромляєш голову у вікно спальні на другому поверсі і бачиш крізь переплетіння квіткових ліан, що будинок, ніби корабель, пливе у сріблястому морі олив. Замість шуму хвиль у цьому морі – стрекіт цикад, такий безперервний і потужний, ніби гуде високовольтна. А до справжнього моря звідси сім хвилин пішки через оливкові гаї. Покручені старі оливи, ящірки на кам’яних мурах, а під оливами сонячні зайчики і якісь ніжні осінні квіти, які, напевне, бояться літньої спеки і розквітли лише тепер. Над оливами там і сям височіють кипариси і кедри. На півдорозі до моря вже чути, як хвилі розбиваються об мури прибережних готелів та шурхотять по піску.

В цей шурхіт час від часу вриваються звуки моторів, це серед олив працюють прилади, схожі на циркулярну пилку. Ними греки оббивають оливки з гілок. Гілку, всипану оливками, просто відпилюють від дерева і тримають над зазубреними лопастями, котрі обертаються. Це якесь «ноу хау», бо традиційний спосіб збирання оливок виглядає дещо інакше – потрібно розстелити під деревами сітки та рядна, вилізти на оливу і трусити гілки. Потім терпкі гіркі плоди складають у мішки і везуть на прес. У селян завжди можна купити олії з минулого чи нового врожаю. Вартість за літр коливається від 2–3 євро (у пластиковій пляшці без маркувань) до 6–7 євро (у залізній пляшці, як у магазині). За два євро можна також купити півтора літра домашнього вина. А загалом продукти в магазинах на Закінтосі за українськими мірками доволі дорогі. Закупитися продуктами для сім’ї на два-три дні – 35–40 євро. Стільки ж коштуватиме вечеря на трьох у таверні, два з половиною кілограми свіжих великих креветок у «псаромаркеті» або чотири-п’ять кілограмів гарної риби (наприклад, доради або сібаса). І стільки ж коштуватиме оренда автівки на добу з повною страховкою.

Вартість житла восени –від 30–50 євро за апартаменти до 90–130 євро за окремий будинок на добу.

До останнього туриста

Гуляємо пляжем уздовж готельних парканчиків. Усі кам’яні мури і паркани тут не суцільні, а з окремих секцій, кожна два-три метри завдовжки. Це на випадок землетрусу, щоб запобігти руйнуванням.

00 ce8b5-zakynthos-greecee

Море у другій половині жовтня мінливе, штиль буває зрідка. Воно то котить довгі повільні хвилі, то сердито кидає на берег жмені пінистої води. Тоді прогулюватися берегом найкомфортніше в купальнику. Все одно будеш мокрий з голови до ніг! Під час нашого відпочинку на Закінтосі температура повітря вдень становила 18–25 градусів тепла, води – 20–23 градуси. Більшість готелів вже зачинилися, та є такі, котрі працюють аж до закриття сезону, тобто – до кінця жовтня. Пляжі біля готелів доволі чисті, їх повсякчас прибирають. Ну хіба що море винесе гілку чи водорості. У Греції пляжі не можуть бути нічиєю власністю. Можна поставити на пляжі лежаки та парасолі, організувати бар, кабінки для перевдягання, душ, туалет,брати за це гроші і тримати в порядку орендовану територію. Та все одно кожен бажаючий може сісти чи лягти тут на пісочку. І навіть на пляжі крутих готелів ви можете заходити сміливо. Купатися, засмагати, а от за парасолю з лежаком доведеться або заплатити, або замовити якісь напої в місцевому барі. Це теж своєрідна плата за користування благами. Ті ділянки берега, які ніким не орендовані і за якими не доглядають власники прилеглих готелів чи апартаментів, виглядають значно гірше. Купи пластику, старі черевики, різноманітне сміття. Ми чи не щодня прогулювалися повз ділянку біля моря, де будували чергові апартаменти. Будівельники щовечора з кількома пляшками пива та пластиковими стаканами виходили на пляж порибалити. Порожні пляшки і стаканчики вони кидали собі під ноги. За три дні там було вже десяток пляшок і безліч стаканчиків.

00 20161026_131227_resized

Поліетиленовими пакетами і пластиком тут явно зловживають. У супермаркеті продукти, які чудово вміщалися в одному пакеті, мені щоразу розфасовували у п’ять. З кращих міркувань, звісно. А коли у мене зібралося півтора десятка пакетів, я почала з ними ходити у магазини і цим дуже дивувала продавців.

Греки, як і українці, належать до націй, яким варто було б заборонити користуватися пластиком і поліетиленом, натомість навернувши до скла і паперу. Що, власне, зараз і робить у себе Західна Європа, замінюючи побутовий пластик і поліетилен на натуральні екологічні матеріали.

Хоча, треба сказати, повітря і море на Закінтосі дуже чисте. Жодного шкідливого виробництва тут немає. Транспорту доволі багато, але аварійного, з якого пре чорний дим, тут не побачите…

00 IMG_5434

Серед зачинених до весни готелів на узбережжі ми знайшли й гамірні і майже вщент забиті туристами. Переважно – англійцями. Деякі з цих готелів ми пошукали на сайтах бронювання, та номерів там не купиш. Британські компанії заздалегідь викуповують повністю готель, а вже потім продають своїм клієнтам повний пакет – з включеним харчуванням, напоями та перельотом. В аеропорту у жовтні щодня – чотири-шість рейсів з Великобританії, є літаки з Польщі, Австрії, Ізраїлю. Ну й з Афін.

День Охі

Офіційно туристичний сезон добігає кінця до національного свята – дня Охі (з грецької – ні). Це день, коли греки сказали «ні» диктатору Муссоліні, який хотів розмістити свої бази на грецькій території. Після цього до Греції було введено війська і почалася окупація країни.

Про те, як греки боролися з окупаційним режимом, добре написано у романі «Критський зв’язківець». Автор – грек Георгій Психундакіс, який воював на Криті разом з греками і потоваришував з британським офіцером та письменником, якого звали Лі Фермор. Цю книжку ми знайшли в бібліотеці на Криті років десять тому і повезли її з собою додому.

00 IMG_5469

В день Охі ми влаштували собі прощальну вечерю в таверні. Греки обіймаються на прощання зі своїми клієнтами-англійцями, які завтра їдуть додому. Символічно. Адже англійці були союзниками греків у тій війні. Греки люблять англійців.

Господар таверни каже, що завтра закривається. Він, звісно ж, знає нашу Елені Помоні. “Наш острів –це велике село”, – сміється грек. Ми вітаємо його з днем Охі. Замовляємо домашнього вина. Він приносить узо. Ямас! (Будьмо!) Його вагітна дружина цікавиться, звідки ми. Кажу, що з Києва. В очах – нерозуміння. Чомусь я знаю, що сьогодні день Охі. Знаю багато що про них. Навіть читала книжку про їхній рух опору. А вони про нас – майже нічого. Дивно… Але попри це вони прості, гостинні і добрі люди. Ми піднімаємо келихи і бажаємо їм гарного урожаю оливок, лагідної зими і багато гостей в наступному сезоні.

Пором

О сьомій ранку ми вже вантажимося на наш пором «Маре ді Леванте» разом в автівкою. Згадуємо, як вчора увечері прибігла прощатися Елені і принесла сім залізних банок оливкової олії і щойно зірваних зелено-жовтих лимонів. Ми до ночі пакували олію, уявляючи, як нас затримають в аеропорту за несанкціонований експорт…

00 IMG_5442

Попереду – 300 з гаком кілометрів мальовничої дороги до Афін. Недільний пором забитий галасливими греками. Мабуть, вони їдуть щось святкувати. Причепурені жінки та дівчата, чоловіки в костюмах, святкові діти. Галас неймовірний. Всі обіймаються, регочуть, хапають чужих дітей. Справді, велике село! Ми беремо собі каву в барі і виходимо на палубу. Там, у вранішньому серпанку, неймовірно прекрасний віддаляється Закінтос. Густо вкритий зеленню, квітучий, зовсім не осінній. Я була на цьому острові сім разів. А може вісім. Такого моря, як тут, немає більш ніде! Сьорбаю гарячу каву, підставляю обличчя вітру, дивлюся на жовті та рожеві будиночки на березі і розумію, що це не востаннє!

 

Письменник, який упіймав німецького генерала

Сер Патрик Майкл Лі Фермор (Падді) – британський письменник, вчений і офіцер. Під час Другої світової війни очолив грецько-англійську спецгрупу, яка взяла в полон німецького генерала Генріха Кнайпе. Сера Патріка називали «найвідомішим за життя британським письменником мандрів». А його книгу «Час Дарів» – однією з найвеличніших англомовних книг про мандрівки.

В дитинстві Лі Фермор вчився в школі для «важких дітей». А у віці 18 років вирішив пройти всю Європу пішки. 8 грудня 1933 року він вирушив у мандри, прихопивши трохи одягу та рекомендаційні листи, книжку Горація і том англійської поезії. В цей час Гітлер вже прийшов до влади в Німеччині.

00 20161022_124417_resized

1941 року Лі Фермор вступив до секретного корпусу і попросився до Греції. Оскільки він знав грецьку мову, то його прохання задовольнили. Так він опинився в континентальній Греції, а потім і на Криті. На той час він вже був офіцером нечисленної групи Управління спецоперацій (SOE), направленої до греків для протидії окупантам. Переодягнений у грецького пастуха, він прожив два роки в горах і очолив англо-грецьку групу, яка взяла в полон німецького генерала Генріха Кнайпе. Критяни відзначили цю подію пам’ятником біля села Арханес. Друг ФермораЛоренсДаррел (старший брат Джеральда Даррела – Ларрі, відомий письменник та публіцист) у своїй книжці «Гіркі лимони» згадує, як під час грецького опору Падді відвідав його віллу і після вечері вони пили узо і співали грецьких пісень.

Події воєнного часу на Криті описані у книжці грецького партизана Георгія Психундакіса «Критський зв’язківець», яку Фермор переклав англійською та допоміг з виданням.

Сам письменник до старості багато мандрував, потім жив у Греції, а у віці 96 років переїхав до Англії і там помер та похований.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

eight + eleven =