Давайте казати, як є.
Величезну частину моїх подорожей займає алкоголь і їжа.
Ну, не найбільшу, але без них – на чорта потрібні мені такі подорожі.
Мені й удома добре.
Визнаю: мої улюблені подорожі – це винні тури.
Бордо, Тоскана, Токай.
Энотуризм – якщо по-науковому.
Алко-гастрономія – по факту

Саша Пендраковська

У винний тур Алазанською долиною, утім, як і в будь-який інший винний тур, рекомендую їхати з двома обов’язковими речами:
– з величезною пластиковою валізою, заповненою лише 35-сантиметровими шматками ізоляції для каналізаційних труб (з них виходить ідеальний контейнер для перевезення пляшок. Дешево і надійно).
– з веселою компанією.
Усе інше – викиньте. І з голови теж.
Тепер ваше завдання – долетіти до Тбілісі, знайти машину з водієм і дістатися до першого Шато.
Наприклад – до «Шато Мухрані».
35 км від Тбілісі.

original

Дивна білосніжна будівля в стилі французького Ренесансу, оточена густим парком і сотнею гектарів виноградників, з VX століття належала роду Багратіоні. У XIX столітті, за князя Івані Мухранбатоні, тут був центр культурного життя Грузії і центр грузинського виноробства.

Вина Мухранбатоні підкорили навіть Францію – після дотепного ходу князя. Він розсилав студентів, переодягнутих в розкішний одяг, по найдорожчих ресторанах Парижа, що б вони вимагали виключно «Шато Мухрані». Якщо таких вин у ресторані не було, «багачі» йшли, навіть не торкнувшись до страв. Такі витівки не лишилися непоміченими, і вина Шато наповнили Францію.

Після тривалого періоду повного руйнування (за Радянської влади), у 2003 році в Шато почалося нове життя. Наскільки успішно – просто факт: першими винами, експортованими за межі вже незалежної Грузії, були вина саме цього Шато.

Що спробувати:
Reserve du Prince «Сапераві»
Muscat
chateaumukhrani.com

Що зробити:
Не напитися на першій же дегустації.

Час перебиратися до Алазанської долини – на машині через Гомборський перевал.
Із зупинкою на приголомшливий вид!

436velscixe-5-int

Хай живе Кахетія!

Репутація вин Алазанської долини в Україні, на жаль, дуже зіпсована величезною кількістю фальшивок. Порошкове вино в неймовірних кількостях виробляють у всіх кавказьких країнах. Як жартують місцеві – не виросло ще в Грузії стільки винограду, скільки вина з нього роблять винні корпорації. Але, повірте, справжні вина, вироблені за кахетинською технологією, дають фору багатьом французьким та італійським.

4

009

У чому суть технології – після збору виноград чавлять, і сік разом з шкіркою, насінням і гілочками заливають у величезні глиняні посудини – квеври, які зариті в землю. Там упродовж кількох місяців відбувається бродіння. Через наявність макухи, вино виходить насиченішим, глибшим.

У стандартній європейській технології, макуха відділяється і не потрапляє в цистерни для подальшого бродіння.

От і вся відмінність. Про все це, у цілому і в деталях, вам розкажуть в кожному Шато.
Непомітно доїжджаємо до наступного Шато – «Веранда Велісціхе».

Це одне з багатьох виноробних господарств, які належать грузинській корпорації KTW. Будівля в традиційному стилі, з верандою, звідки відкривається приголомшливий вид на долину.

Льох, ресторан, виноробня, магазинчик, джерело і картинна галерея. Все душевно і смачно. Врахуйте тільки одне. Сівши на веранді з келихом білого сухого на хвилинку, ви проведете там не менш, ніж кілька годин. А якщо залишитеся на обід – то й усі шість.

Що спробувати:
Chkhaveri
Вино з квеври Saperavi «Веранда Велисцихе»

Що зробити:
купити більше вина, і почати щільно укладати пляшки у валізу.
www.ktw.ge

Що мене лякає в грузинських «дегустаціях» – то це те, що кожна з них перетворюється на багатогодинну обідо-вечерю, з неймовірною кількістю фантастичної їжі. Зупинитися і не їсти – навіть не намагайтеся. Ніхто не встоїть перед спокусою спробувати «маленький шматочок» кожного наїдку.

dsc_00411

Що мені подобається в грузинських «дегустаціях» – те, що на ранок немає ніякого похмілля. Легке сп’яніння, що відчувається після першого ж келиха, зникає буквально за годину, незважаючи на кількість випитого. Так, повітря, так – їжа, але передусім – це показник якості вина й основне підтвердження повністю натурального процесу його виготовлення. Пийте на здоров’я!

Наступне Шато. Ні, це просто винзавод SHUMI в селі Цинандалі. (5 хвилин пішки від заводу – будинок-музей Чавчавадзе).

Сюди ми завітали між двома дегустаціями, на хвилинку. Побачили лози 280 автохтонних сортів винограду. І ще 90 – з інших країн. Швидко пробігли музей виноробства. З експонатами 2-3 тис років до н.е. і перейшли до головної причини нашого візиту.

Дегустації прямо на галявині перед заводом.
Все просто, і ДУЖЕ-ДУЖЕ душевно. Таке ж і вино тут роблять.

Дуже рекомендую:
Saperavi
Kindzmarauli

Сайту поки що немає.

На питання – де зупинитися в Алазанской долині – у мене три відповіді.

ЛОПОТА resort.

%d0%bb%d0%be%d0%bf%d0%be%d1%82%d0%b0-1

Дивовижне, умиротворене місце на березі однойменного озера.
Три басейни (один з них – 60 метрів), Три ресторани, каплиця (не пам’ятаю точно – їй близько тисячі років), лебеді, катамарани, велосипеди. Від 170 доларів за двох на добу.
lopota.ge

Готельний комплекс на озері Кварелі. Офіційно – KVARELI LAKE RESORT & SPA

kvareli

Сучасна архітектура, озеро, велосипеди, гідроцикли. І вид на Алазанську долину. Запаморочливий вид.
facebook.com/Kvareli

Шато «Royal Batoni». Дуже дивне місце, але варто зазирнути.

batoni

Готель у вигляді середньовічного замку на березі ще одного озера – Ілії.
Відчуй себе в облозі – з басейном, рестораном і винним льохом!
www.batoni.ge

У готелях надовго не затримуємося – попереду ТУНЕЛЬ ВИНОРОБНІ ХАРЕБА.
Той випадок, коли щось створене для війни ідеально використовується в мирний час.

%d0%ba%d0%b2%d0%b0%d1%80%d0%b5%d0%bb%d0%b8_%d0%ba%d0%b0%d1%85%d0%b5%d1%82%d0%b8_%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b9-%d1%82%d0%be%d0%bd%d0%b5%d0%bb%d1%8c-%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%be%d0%b4%d0%b5%d0%bb

Спробуйте уявити тунель (завдовжки 7700 метрів), заставлений пляшками вина. Ось така радянська спадщина. Зараз тут побудований і ресторан з видом на рукотворний водоспад заввишки метрів 30.
Обов’язкова дегустація.

Що купити:
Як не дивно – олію з виноградних кісточок. У Duty Free вона ж коштуватиме утричі дорожче.

Після відвідування цього тунелю я остаточно перейнялася повагою до винарів Грузії.

d4f11c4s-480
Фідель Кастро і Микита Хрущов пригощаються вином у Грузії. Початок 1960-х років

За кілька років побудувати таку індустрію! Вийти на світові ринки! Дати можливість розвиватися як маленьким винарням, так і величезним заводам. Зробити цю галузь привабливою для капіталу – кожна друга-третя винарня – плід іноземної інвестиції. І на цій же темі побудувати ще один напрямок – туризм.
Захоплює! Притягує!

Що ще можна сказати? Те, що незабаром після першого винного туру по Грузії, вам дуже скоро доведеться вирушити у другий.

Цього зажадають ваші друзі після дегустації привезених грузинських вин вже удома в Україні.
А потім поїдуть друзі ваших друзів.

До зустрічі в Грузії!

60x80-1700
Картина «Старий Тбілісі» художника Давида Мартіашвілі / david-martiashvili.blogspot.com

P.S. Усі винарні Грузії відвідати неможливо (хоча – дуже хочеться). Залиште собі на закуску «Сльози Фазана» в Сигнахі. Тільки 25 000 пляшок на рік. Запис на дегустації – на місяці вперед. І це не маркетинг. Це щира любов до Грузії.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

one × five =