Усім запаравляють гіди

«Мене звуть Прабакер, я гід. Дуже гарний, вищий клас. Ти хочеш побачити все-все-все. Я точно знаю, де ти знайдеш цього найбільше. Я можу показати тобі навіть більше, ніж все»,– писав Грегорі Робертс про тук-тукерів.

Ось і в нас був свій Прабакер – Руан, тук-тукер, а по-нашому, таксист. При першій зустрічі ламаною російською нам сказав: «Вы отдыхать, Руан работать!».

І треба сказати,– не збрехав. Дійсно, він робив усе для того, щоб наш відпочинок став кращим. Він дуже бідна, але при цьому щаслива людина, як і більшість на Шрі-Ланці. Сам він із Коломбо, але, коли розпочинається туристичний сезон, приїздить до Бентоти (де ми відпочивали) на заробітки.

dsl_4393
Мавпи завжди намагаються поцупити у туриста якусь дрібничку, наприклад, окуляри. Фото Дмитра Стаховського

На Шрі-Ланці всім заправляють гіди. Від них ви нікуди не втечете, і від того, хто вам трапиться, залежатиме ваш відпочинок. На час відпочинку вони стають вашими поводирями, вашими першими очима. Тому краще не відмовлятися від їх допомоги, тим паче, що ланкійці взагалі не звикли до відмови, вони сприймають її як образу.

Наш літак щойно приземлився, і після 9-ти годинного перельоту ми знову відчуваємо тверду землю під ногами, але це не надовго. З першим подихом приходить запаморочення: шалена вологість та спека даються взнаки. Та акліматизація пройшла дуже швидко, і наступного дня ми вже повністю пристосувалися до тутешнього клімату.

Стомленні та голодні після перельоту ми прибули до готелю, швидко кинувши речі у номер, вирушили на знайомство з місцевою кухнею.

dsl_4667

Традиційною стравою, яку ви зустрінете в кожному ресторанчику, є карі – рис з овочами та з гострим соусом; ланкійці взагалі полюбляють гострі приправи і навіть, якщо вони говорять, що страва не гостра, пам’ятайте, це для них не гостра. Місцеві сказали, що цю страву їдять руками, ми спочатку здивувались, але голод пересилив манери. За карі ми заплатили щось близько двох доларів.

avani-club-hotel-dolphin-05
Пляжна вечірка

На острові можна знайти фрукти і морепродукти на будь-який смак, тут є все, від риби до лобстерів, від звичайних бананів до екзотичних мангостанів. Тому наступного дня ми вирушили на знайомство з місцевим ринком.

Після настанов Руана ми йшли підготовленими, тому активно торгувалися з продавцями, так можна зекономити не один долар, валютою на острові є ланкійська рупія (один долар – 133.48 рупій). Ціни на ринку нижчі від наших, а якість та свіжість – гарантовано вища.

Накупили морепродуктів, і постало логічне питання, де їх готувати? Ще однією приємною несподіванкою на Шрі-Ланці стало те, що в ресторанчики можна приходити «зі своїм», вам усе приготують, приблизно по 50 рупій за кілограм.

Знайомство з Цейлоном

До туру входила екскурсія «Канді» (70–80$), такий собі, експрес-тур: Слонячий притулок у Піннавелі, чайні плантації та фабрика Geragama, Сад спецій, Королівський ботанічний сад, фабрика дорогоцінного каміння та Храм Зуба Будди.

Першою зупинкою був Слонячий притулок, який став притулком для багатьох слоненят, що залишися без батьків. Слони, від малого до великого, прогулюються поряд з вами, і ви маєте змогу не лише доторкнутися до них, а й покататися верхи, це обійдеться вам від 10 до 15 доларів.

Ми для нашого першого слонячого «родео» обрали слониху Моніку, яка спокійно пустила нас до себе на спину. За проїзд нам довелося розраховуватися бананами, їх продають біля входу. Годувати у притулку можна лише дорослих слонів. Та і з малими ми набавилися досхочу, слоненята хоботом обвивали руки, вимагаючи гостинців.

Наші пустощі перервав наказ екскурсовода збиратися біля автобуса, ми вирушаємо у дорогу. Наш «бусик» неспішно пробирався між чайними плантаціями, на яких люди з неймовірною швидкістю, збирають руками чайні листочки.

dsl_4639
Буддистська каплиця. Фото Дмитра Стаховського

Побувати на Шрі-Ланці і не скуштувати чаю, неправильно. Ось і ми не змогли собі відмовити у цьому задоволенні, та чайну церемонію знову перервав голос гіда, експрес-тур продовжується.

Наступною зупинкою був храм Далада Малігава – чи не найрозрекламованіше місце на Шрі-Ланці. Ми мріяли сюди потрапити: сходити на медитацію з місцевими, поблукати територією храму й взагалі відкрити для себе релігію буддизму; спостерігати, як неквапливі ланкійці несуть квіти лотоса до храму Зуба Будди. Мріяли відпочити та зануритися в буддійську атмосферу. Насолода тривала недовго, у храмі ми були лише годину, а потім усе той же голос повідомив про обід.

Змучені та стомленні після, 20-ти годинної екскурсії зраділи, коли побачили готель. Така екскурсія – своєрідна демо-версія. Якщо вам щось сподобалось, тоді повертайтеся та насолоджуйтесь досхочу.

Сам собі господар

Наступного дня нам хотілося релаксу: океан, хвилі, пісок і нікого поруч. На острові таких місць безліч, недарма, це одне з найпопулярніших місць для весільної подорожі.

Океан бурхливий, одна хвиля наздоганяє іншу – усі умови для гарного серфінгу, і ланкійці швидко це зрозуміли. Розвинена інфраструктура, різні рівні складності хвиль та колоритні інструктори з дредами та білосніжними посмішками. Головне – вгадати з погодою, хоча ми були в «сезон», але щоденні дощі про це не знали.

Погода змінювалася кожної хвилини: палюче сонце, спека, ясне небо, вмить налітають сірі хмари і заливають острів дощем, та за 20 хвилин все знову сяє, як нова копійка.

Шрі-Ланка – це пекло на дорогах. Наші даїшники точно зірвали б тут джекпот. Або їх просто зачавили б. Жодних правил дорожнього руху, дороги без тротуарів, лівосторонній рух, люди, швидкісні машини поряд з тук-туками, худі та обшарпані корови – це все один шалений потік.

Розділові смуги та обмеження швидкості для водіїв не перепона, іноді здавалося, що вони випробовують нерви туристів: з шаленою швидкістю мчать один одному назустріч, і в останню секунду встигають розминутися. І при цьому за всі 12 днів ми не побачили жодної аварії.

home-beach
Ланкійські рибалки ловлять рибу, сидячи на жердинах

Та й представників місцевих органів правопорядку на дорогах ми бачили лише двічі чи тричі. Лише один раз ми поспілкувалися з поліцією. Нашому тук-тукеру потрібно було занести якісь документи до відділку, а ми зайшли «за компанію».

Нас зустріли привітні та усміхнені чоловіки у формі, як мінімум на три розміри більшій, та в раритетних черевиках. Вони виявилися дуже доброзичливими, тож після спілкування з полісменами, душа вимагала продовження і ми напросилися в гості до Руана.

avani-club-hotel-dolphin-02

Він з сином та дружиною винаймає житло, більше схоже на надземний підвал, який, у додаток до всього, знаходиться за кілька метрів від залізниці. Та умови проживання ніяк не позначилися на життєрадісності його сім’ї, вони дуже гостинно нас прийняли. А ми подарували їм привезені з України горілку з перцем та жовто-блакитний прапор.

Горілку вони взяли без особливих емоцій, зате прапору дуже зраділи.

Руан порадив нам відвідати «дикий» водоспад у джунглях. Ми відразу ж загорілися цією ідеєю. І ось вже пробираємося крізь хащі у супроводі великих ящірок, кожної хвилини очікуючи укусу якої-небудь підступної тварюки. Дуже хотілося побачити довгохвостих мавп, але нам цього дня не судилося з ними зустрітися. А водоспад виявився не «диким», а звичним місцем відпочинку ланкійців.

img_3105
На Цейлоні чимало індуїстських храмів

За 12 днів ми зрозуміли, що Шрі-Ланка аж ніяк не місце для «кабачкового» відпочинку, тут треба мандрувати, спілкуватися з місцевими. До речі, хоч Цейлон називають батьківщиною чаю, а не країною посмішок, щиру посмішку тут зустрінеш навіть частіше, ніж чашку чаю. Бідні, але дуже привітні ланкійці радо знайомляться з мандрівниками.

І коли ми наступного разу поїдемо на Шрі-Ланку, неодмінно кинемо до валізи кілька пачок фломастерів, олівців та альбомів, це просто скарб для місцевих.

Наступного разу ми не замовлятимемо екскурсії, щоб самим вирішувати, скільки часу де ми хочемо пробути.

І насамкінець порада – навіть якщо ви супердосвідчений водій, не беріть машину в оренду, бо до такого трафіку неможливо пристосуватися.

Подорожували Анна Вільчинська та Андрій Кругляк. Записала Ірина Рябоштан

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

five + 16 =