• Розкажи про свій перший вітрильний досвід.
Я родом із Польщі, дитинство пройшло на Мазурах (регіон на півночі країни, який славиться великою кількістю озер. – Ред.). І хоча навколо нас завжди було багато води, ніхто із моєї родини не займався вітрильним спортом чи яхтингом. Люди, які тоді жили на Мазурах, ніколи не виходили на озера заради розваги – ані під вітрилом,ані на моторках.
Якось ми з компанією думали, чим розважитися, і тоді наш новий товариш каже: «Слухайте, у мене ж є ліцензія на право керування яхтою! Давайте візьмемо вітрильника, переправимося на інший берега озера і влаштуємо барбекю!» Ми так і зробили, і я закохався в яхту з першої спроби. А через два тижні я вже відвідував вітрильну школу, де й отримав своє перше посвідчення на керування вітрильником. Мені на той час уже було близько тридцяти років, так що я був уже не такий і молодий (сміється).
• Зараз, коли ти вже досвідчений капітан, інструктор, президент ISSA Global, згадай найважчу ситуацію, в якій ти опинявся. Страшний шторм, коли ти молився Богові і клявся більше ніколи не виходити в море…
Коли трапляються насправді складні ситуації, молитися немає часу. Ти повинен мислити тверезо, розробити план А, Б, В і так далі. Пригадую історію, яка сталася під час плавання на Півночі, біля острова Шпіцберген. Ми йшли уздовж берега і вся моя команда потерпала від морської хвороби. Вітер дув попутний, ми хотіли дістатися Хорнсунна, де розташована польська науково-дослідна станція. Я дивився прямо по курсу і раптом зрозумів, що попереду не вода, а суцільна крига. І вітер швидко нас до неї пхав.
Яхта була доволі велика, приблизно метрів 17 завдовжки і я мав її швидко розвернути. Я увімкнув двигун, бо так було швидше і безпечніше, і почав йти проти вітру, аби знайти шлях оминути кригу. Та щойно я завівся і почав свій маневр, двигун заглух.
Крім хворої команди, ситуацію «поліпшували» сильний вітер, що штовхав мене на кригу, зламаний двигун і відсутність автопілота – човен був не повністю обладнаний. Тоді я попросив одного з членів команди, який почувався дещо краще за інших, постояти за штурвалом, а сам пішов розбиратися із двигуном. Проблема виявилась у фільтрах. Я взяв каністру дизелю, під’єднав до двигуна напряму, оминаючи фільтри. І це спрацювало! Ми розвернули яхту, я знайшов невеличку бухту, де й стали на якір.
• Скільки часу ти проводиш у морі?
Раніше, коли викладав в інструкторській школі, я по півроку пропадав у морі. Зараз, на жаль, більшість часу я проводжу в літаках, пересуваючись від однієї школи до іншої, працюючи з новими школами, зі старими школами з новими інструкторами і так далі. Мені це подобається – працювати з людьми, ділитися моїми знаннями та досвідом. Але на морі я проводжу щораз менше часу.
• У тебе є власна яхта?
Була. То був SUNСOAST 54, голландський човен сімдесятих років, просто чудовий. Повільний, бо ж мав довгий кіль, проте дуже надійний. Та коли я з головою поринув у роботу асоціації, я більше не мав часу, аби постійно бути на яхті.
Сподіваюсь, однак, що через років п’ять, коли організація вже працюватиме налагодженою системою зі спеціально навченими людьми, тоді, може, я матиму час на гулету (традиційний турецький вітрильник) у Туреччині. Ми збираємось розмістити невеличкий офіс на одній з таких.
• Багато людей з України хочуть стати капітанами – отримати ліцензію на право керування яхтою. Чи приймається сертифікат ISSA в кожній країні, наприклад, Середземномор’я – в Хорватії, Греції?
Так! 1969 року засновники організації почали втілювати в життя ідею встановлення стандартів підготовки капітанів та розробки сертифікатів, що приймалися б будь-де. Спочатку в Європі, далі в інших частинах світу; наразі ми маємо партнерів в Америці, Азії, Африці та Австралії.
І якщо з нашими сертифікатами виникають якісь проблеми, наприклад, співробітник чартерної компанії встав не з тої ноги і взагалі жодних сертифікатів сьогодні не приймає, ми вдаємося до простого діалогу з керівництвом компанії: розказуємо, хто ми такі, що ми робимо, хто схвалює нашу діяльність – і це зазвичай допомагає.
Якщо ж виникають якісь ускладнення, то наша організація має багато відділків по всьому світові, до нас можна звернутися по допомогу напряму.
• Яким має бути ідеальний капітан?
Для мене хороший – або ідеальний – капітан має бути як старший брат. Це людина, яка досвідченіша за тебе, але при цьому лишається дружньою, відкритою, яка підтримуватиме товариську атмосферу на яхті, контролює паніку, а не породжує та загострює її, готує човен до будь-яких випробувань.
Це має бути той, хто зможе надати людям можливість насолоджуватись яхтингом, хто допоможе їм у цьому; адже для багатьох людей це не спорт, це спосіб життя.
• Багато капітанів, особливо новачків, нервують перед швартуванням. Які твої поради, щоб запобігти цьому?
О так, зі мною було так само. Власне, в перший рік мого шкіперства я зібрав на яхті компанію друзів, і мені дуже не подобалось, коли ми наближались до порту, а вони замість допомоги хапали камери і клацали все навколо. Та з часом я набрався досвіду. У морі – безпека понад усе. Треба упевнитися в тому, що все безпечно, все готово, знати, де твої фендери і швартові і так далі; що твоя команда знає, як поводитися. Та вони хочуть робити фотки, і коли ви входите в марину, ти маєш дозволити їм – вони приїхали, аби насолоджуватись краєвидами, а не подавати швартові. Потрібно захопити команду, вони мають розважатися, подаючи тобі швартовий, а не виконувати обов’язок.
• Який у тебе улюблений регіон для яхтингу?
З погляду на пейзажі я обрав би Норвегію.
• Якщо конкретніше?
Лофотенські острови, тому що там надзвичайні гори. У червні на їхніх вершинах буде трохи снігу, самі гори – зелені, вода здебільшого темно-синя, а холодне повітря додає візуальних абстракцій. Ти можеш зустріти дельфінів, або навіть китів, і це незабутній досвід. І там не так багато людей. Щоправда, з віком я дедалі більше починаю цінувати місця, де не так холодно.
• Які плани вашої асоціації?
Різні для різних країн. В Україні ми хотіли б розвивати вітрильництво у внутрішніх водах.
Інша ідея полягає в тому, щоб підвищити інтерес дітей до вітрильників, і над цим ми працюємо вже рік. Ми підписали контракт з найбільшим вітрильним клубом у Китаї, в Пекіні, де проходили Олімпійські ігри 2008 року.
Цього року ми також їдемо до Китаю у серпні на десяту річницю цієї події, і разом з китайськими колегами започаткували програму обміну дітей. Ми відправили європейських дітей до Китаю, і цього року вже до Польщі приїдуть китайці. Ми хочемо продовжувати цю програму обміну, тому що це дуже добре впливає на їхні вітрильні навички. Крім того, вони більше дізнаються про інші культури, інших людей, і, сподіваємось, це поліпшить їх життя у майбутньому.
• В уяві багатьох моряки і ром – як брати-близнюки. Як ти ставишся до алкоголю на яхті?
У морі на яхті я не п’ю взагалі. Я спостерігав чимало випадків, коли через алкоголь ситуація ставала небезпечною. А от у порту, на березі не відмовлюся від келиха червоного вина чи склянки рому.
Довідка Мандрів
Міжнародна асоціація вітрильних шкіл ISSA заснована в Лондоні у 1969 році. Засновники – національні вітрильні федерації і школи Франції, Італії, Польщі, Великобританії, Іспанії та Швейцарії.
Сертифікати на право управління вітрильними та моторними яхтами, видані Асоціацією, визнаються у більшості країн світу
issa-schools.org
Томек Ліпський народився у місті Рипін (Польща) в 1969 році
Закінчив вищу технічну школу та Варшавський університет, за фахом – перекладач англійської та німецької мов
Тренер ISSA
RYA Yachtmaster інструктор
У 2017 році обраний президентом ISSA
Одружений, має трьох дітей
