Володимир Ільченко
Наприкінці серпня Польшу та й усю Європу облетіло сенсаційне повідомлення: у Нижній Сілезії геологічні радари виявили на глибині поїзд, залишений нацистами. Польські експерти та офіційні особи висловили припущення, що поїзд, у гіршому разі – набитий зброєю, яку нацисти не встигли вивезти під час відступу, або секретними документами третього рейху. А в кращому – нацистським золотом
Не все те золото…
Версії про «золотий потяг» стали головною новиною польських медіа. Щодо цього висувалися найфантастичніші гіпотези… Деякі золотошукачі навіть заявили, що знайшли його.
Більш того, чимало поляків цілком серйозно вважають, що поїзд уже знайдено, проте уряд не поспішає розкривати секрети…
МАНДРАМ, завдяки активності Польського офісу туризму в Україні, вдалося побувати в цих місцях і навіть спуститися на значні глибини – у тунелі, вириті німцями, в одному з яких нібито й застряг поїзд.
Самого об’єкта ми не бачили, бо до нього археологи чи геологи досі не докопалися, оскільки вважається: усе довкола заміновано. Але відчули його незриму присутність – завдяки усьому тому ажіотажу.
Підземне царство для фюрера
Гітлер, як і інші диктатори, будував свою імперію на віки. Найкращі інженери та архітектори Рейху розробляли проекти підземних міст, де високому начальству було б безпечно й комфортно правити світом. Проте втілити їм вдалося не так багато.
Повноцінно функціонував лише підземний штаб гітлерівців у баварському Берхтесгадені, де також була розташована літня резиденція фюрера – «Орлине гніздо».
Справжнє підземне місто німці планували спорудити в Нижній Сілезії, проте активно взялися за реалізацію проекту вже у «свинячий голос» – 1943 року, за два роки до повного краху режиму.
…Вхід до підземного «царства» в горі Осувці було так замасковано, що навіть сьогодні, коли воно перетворилося на популярний туристичний об’єкт, без карти сюди не втрапиш. Оригінальна «прохідна» не збереглася, оскільки була підірвана самими німцями, коли вони спішно відступали. Кривий, грубо витесаний тунель веде вглиб гори. Тут холодно і вогко, кілька разів я вдарився головою об виступи каменю. Та не біда – відвідувачам видають захисні каски. Далі тунель роздвоюється, переростає у величезні зали.
Для туристів доступні два найцікавіших місця – з умовними назвами «Казино» і «Силовня» («Спортзал»). Протяжність залізобетонної конструкції монолітного «Казино» сягає півсотні метрів, у ньому є система витяжок, димоходів, каналізація та обладнання для обігріву. Бетонний блок «Силовні» охоплює кілька приміщень різного призначення, до кожного з них ведуть коридори з міцними дверима із засувами.
Будували об’єкт в’язні концтабору «Гросс Розен». Гітлерівці встигли небагато, але й цього достатньо, аби оцінити масштаби задуманого.
– Далі на вас чекає тяжке випробування, – інтригує гід. – доведеться плисти човном, у якому пробоїна. Воду доведеться вичерпувати касками, але немає гарантії, що всі допливуть живими. Вода глибока й крижана… Далі прийдеться стрибати по камінцях, прокладених через болото в абсолютній темряві. Хто боїться, може відмовитися…
Бояться всі, але ніхто не відмовляється. Човник успішно доправляє нас через вузький, заповнений водою прохід. Далі й справді доводиться стрибати в темряві, але в кожного є мобільний телефон з підсвіткою.
Одне слово, виходимо з гори живі й у міру здорові.
Насправді про призначення цього об’єкта, що розмістився поблизу селищ Кольце та Серпнице, можна лише здогадуватися. Мета його будівництва була засекречена, жодних документів не збереглося. Але масштаби робіт промовляють самі за себе.
1945 року, відступаючи, німці підірвали вхід до комплексу, причому робили це так поспішно, що там виявилися замурованими кілька німців. Ті почали стріляти зі зброї, аби привернути до себе увагу. Радянські війська, знову ж таки, використали вибухівку для розчищення входу. Внаслідок вибуху замуровані німці загинули, крім одного.
Межигір’я відпочиває
Підземний комплекс «Осувка» – не єдиний у Нижній Сілезії, проте над ним нацисти трудилися найактивніше. Ще один об’єкт, що входив до групи споруд, об’єднаних німецькими інженерами спільною назвою «Велет», розташований за 15 кілометрів. Це знаменитий замок «Ксьонж». Це найбільший замок у Селезії і один із найбільших у Польщі.
Спорудили його в ХІІІ столітті П’ясти – князі першої династії польських монархів. П’ясти володіли замком до кінця XIV століття. Потім тут заправляли то німці, то чехи, а з початку ХVІ століття до кінця Другої світової війни він належав німецькому роду Хохбергів.
Звісно, за багато століть він добудовувався, вдосконалювався відповідно до моди й потреб господарів.
Останню грандіозну перебудову розпочав Гітлер. Замок мав стати резиденцією фюрера.
– Чи є якісь документальні свідчення, що Гітлер справді мав тут жити? – запитую в гіда.
– У тому-то й справа, що немає жодних. Але яка ще причина могла змусити об’єднувати зали з товстелезними стінами, бетонувати перекриття, понижуючи висоту приміщень, будувати під замком підземні ходи, які, судячи з усього, мали становити з тунелями в горі Осувці один комплекс. Усі документи були знищені.
Місцеві жителі вірять, що в підземних приміщеннях під «Ксьонжем» розташовано якийсь секретний об’єкт. Чим він займається – ніхто не знає. Чи то випробовує секретну зброю, чи то стереже золото нацистів… І нікого туди не пускають.
Звісно, усе це міфи. Тунелі під замком заглиблені всього на п’ятнадцять метрів, більше прорити німці не встигли.
Чи існує потяг, наповнений нацистським золотом? Науковці поки що не дають відповіді. А люди – вірять, що колись його таки розкопають…
Пам’ятаю, мешканці українського міста Ніжина колись щиро вірили, що в річці Остер глибоко в мулі залягло судно часів стародавньої Русі, наповнене золотом. Хоча хто зна, може, колись відкопають і той корабель?
Львів – як частина європейської столиці-2016
Поїздка українських журналістів до Нижньої Сілезії значною мірою була пов’язана з важливою культурною подією загальноєвропейського масштабу. Вроцлав (адміністративний центр воєводства), як відомо, обрано європейською столицею культури у 2016 році. Ця подія важлива і для України, оскільки, як пояснила відповідальна за міжнародні зв’язки оргкомітету Катарина Млинчак-Сахс, у рамках заходів у Вроцлаві пройде місяць Львова. І цей місяць – квітень.
– У Вроцлаві буде представлено український зріз – сучасне українське мистецтво, кіно, музика, – пояснив МАНДРАМ координатор місяця Львова у Вроцлаві Рафал Козинський. На вулиці Львівський у місті готуватимуться українські страви, гратимуть українські музиканти , проходитимуть літературні вечори письменників з України. Тут має бути відтворено клімат українського Львова в мініатюрі.
Такий інтерес до Львова у Вроцлаві зумовлений історичними умовами. Справа в тім, що після Другої світової війни все місцеве населення, що складалося переважно з німців, перебралося до Німеччини. А Вроцлав заселили поляки зі Львова…
Чи не кожен вроцлавець так чи інакше пов’язаний з українським містом. Я намагався з’ясувати це в перехожих в центрі міста – та марно: попадалися лише туристи. Облишивши цю затію, вирішив перекусити. Запитав у прибиральниці, що мила вікна в крамниці, де тут найближчий пристойний заклад харчування.
– А ви часом не з України? – поцікавилася вона. – Моя бабця зі Львова – полька, що переселилася до Вроцлава. Завжди любила Львів і Україну. Я теж люблю, хоча ніколи там не була…
Пані зупинила роботу й провела мене до ресторану з символічною назвою «Старий Львів».
