Олена Бондаренко  

Фото Владислава Мусієнка

Якось мені випало опівночі блукати замком, підсвічуючи лише старовинним ліхтарем. Це було гармонійне неповторне відчуття. А на Підкарпатті, виявляється, замки, палаци і керосинки – цілком собі звичайне поєднання. А ще тут скло ручної роботи й таємничі романтичні історії, в яких любов, гріх і сучасна політика.

Підйом на бурову в Музеї нафтової промисловості ім. Ігнація Лукасевича
Підйом на бурову в Музеї нафтової промисловості ім. Ігнація Лукасевича

«Той, хто в Ропі шукав золото, викупався в смолі»

Польське Підкарпаття – це такі собі Карпати, думається спочатку. Так, тут є гори – Бещади, але ще більше у цих місцях пахне нафтою. Це зараз нафта асоціюється зі Сходом, Перською затокою, великим бізнесом і нафтодоларами. Та коли саудівська династія тільки починала оцінювати свої перші прибутки, в маловідомих Горлицях вже щосили качали нафту і запалили першу в світі вуличну гасову лампу. Тут раніше, ніж у Кувейті й Басрі, встановили першу нафтову вишку. А сьогодні через ці місця прокладено унікальний туристичний маршрут.

Нафтова вежа кінця ХІХ ст.
Нафтова вежа кінця ХІХ ст.

Галичина здавна славилася тим, що нафтові поклади тут підходили близько до поверхні. Нафта виливалася просто на вулиці, в городи і колодязі. Селяни швидко знайшли їй застосування. Вибирали кінськими хвостами і зціджували в ями. Кидали туди розпечене каміння і так переварювали – робили вар. Тягучим варом змащували вози, шпатлювали човни, покривали метал, захищаючи від іржі. Нафту також використовували як ліки для людей та овець.

Нафта
Нафта

«Мазі, мазі! Кому треба мазі, нехай з дому вилазить», – закликали галицькі торговці, розвозячи дьоготь і смолу в бочках далеко за межі Галичини. У документи увійшла історія про те, як Северин Бонар, скарбник короля Зигмунда Старого, він же староста містечка Беч, шукав золото в селі з назвою Ропа (зараз Малопольське воєводство). Ропа – польською означає «нафта», і – nomenomen! – саме ця чорна рідина залила копанку невдахи-золотошукача. Королівський двір ще довго сміявся із Северина: «Той, хто в Ропі шукав золото, викупався в смолі». Це було в 1530 році.

Неодноразово нафту пробували очищати, справедливо вважаючи, що очищена вона «новим джерелом прибутку виявитися може». І слушно – попит на гас злетів у рази. Стало зрозуміло, що «смола» – теж золото, тільки чорне. Замість примітивних копанок з’явилися бурові установки, свердловини і насоси; нафтовидобуток став солідним промислом. Не в Техасі, не в Іраці і не в Кувейті, а саме в Польщі, в Сярах, у 1852 році з’явилася перша в світі нафтова вишка.

У середині XIX століття нафтова лихоманка охопила всю Галичину. Тодішня австрійська влада встановила за видобутком нафти найсуворіший контроль. Селяни більше не мали права черпати її відрами для своїх потреб і торгувати нею. У них масово викуповували землі і змушували тяжко працювати на заїжджих ділків. Про нафтовий промисел цього періоду писав Іван Франко у романі «Борислав сміється» і повісті «Boa constrictor».

У 1909 році в Галичині було викачано понад 2 мільйони тонн нафти – майже 5% усього світового видобутку. Горлиці і Кросно, Борислав та Дрогобич поставляли нафту на Захід і в Росію.

Тріумфальний хід гасниці

Історія каже, що першу керосинку (нафтову лямпу) змайстрував львівський бляхар Адам Братківський завдяки підказкам фармацевтів аптеки «Під золотою зіркою» Ігнація Лукасевича і Яна Зега. Але головним героєм був все ж таки Лукасевич –  ще той винахідник! Його експерименти постійно супроводжувались сильними вибухами. Люди такого лякались і приписували Ігнацію зв’язки з нечистою силою. Чорний від нафти, з відповідним запахом, одружений з набагато молодшою власною племінницею – свят, свят, свят…!  Це пізніше політики зроблять Лукасевича патріотом, філантропом та громадським активістом.  Для свого часу він був страшний чортяка.

Музейна колекція гасових ламп
Музейна колекція гасових ламп

Перші гасниці Лукасевич робив у формі циліндра зі скляним резервуаром. Тому лопалися. Далі  виникла ідея зробити ємність, в яку заливається гас, з бляхи. А скло залишити тільки зверху пальника – для забезпечення тяги і захисту полум’я від вітру. Зразок цієї лампи можна побачити в «Аптеці-музеї» на площі Ринок у Львові.

Майстри безперервно лампу вдосконалювали, щоб вона давала більше світла. Тоді ж уперше в світі була проведена нічна операція в госпіталі на Личакові, яка освітлювалася нафтовою гасницею Лукасевича.

Нафта була у 8 разів дешевша за сальну свічку, в 12 – за стеаринову й в 50 разів – за воскову

Але успіх був зрадливим. Нафтові лампи продовжували вибухати. Лукасевич виїхав зі Львова в Горлиці, де, очищаючи нафту, все ж домігся ідеального результату. У 1854 році в районі Горлиць запалили першу в світі вуличну керосинку. У нафтовій промисловості настала нова ера.

У 1873–1874 рр. на невеликій території нинішнього Горлицького повіту працювало 70 нафтових підприємств, де було понад 700 свердловин і 500 осіб обслуговуючого персоналу.

Ігнацій Лукасевич, розбагатівши, вкладав гроші в будівництво доріг, мостів, шкіл і шпиталів. Поляки вважають, що всі тутешні дороги вимощені його бруківкою.

Це був золотий час для Горлиць і Галичини. Гасниці горіли всюди: в простих будинках і палацах, вони висвітлювали тунелі гірників, служили в залізничній справі та підсобному господарстві. Їх використовували навіть для обігріву. Таке поширене застосування пояснювалося просто: нафта була у 8 разів дешевша за сальну свічку, в 12 –за стеаринову й в 50 разів – за воскову.

Сьогодні можна зануритись у атмосферу тих часів на Транскордонному нафтовому маршруті. Варто заїхати у Бубрку (лемківська Бібрка),  де просто неба є  Музей нафтової промисловості ім. Ігнація Лукасевича. Тут чудово відтворена атмосфера «Галицького Техасу» ХІХ століття, досі працюють копанки «Франек» (1860 р) і «Яніна» (1878 р.), є ручний бур (1862 р.), давні механічні майстерні, кузня (1854 г.) і котельня (1867 г.)

Всі об’єкти на Нафтовому маршруті оточені прекрасними пейзажами Низького Бескиду і Бещад. Шлях веде через Магурський і Бещадський національні заповідники, кілька ландшафтних парків.

«Нєх жиє круль! Хай живе король!»

Такими вигуками вітало нас сучасне місто Кросно. Тобто не зовсім нас – короля Яна Казимира, який свого часу вдало захищав місто від шведської навали, а нині пішки прийшов на вуличну імпрезу, щоб розповісти свою історію.

_dsf7044

Кросно вміє здивувати! Королем на ярмарку, опудалом духівника на костелі, вуличними театрами, дорогим склом й, звісно, гасовими лямпами. Варто потрапити у Центр спадщини скла і Музей Підкарпатського регіону, де є унікальна, найбільша в Європі експозиція керосинок. Тут понад 5 тисяч предметів: скіпи, лампади, свічники, гасові, газові, олійні і електричні лампи. Ті, які освітлювали салони, і ті, що давали світло на цілі вулиці. Лампи з Кросно подорожують по всьому світу. У свою чергу туристи з усього світу їдуть у Кросно.

Кросно запрошує взяти участь в акції, приуроченій до дня народження гасниці. Це дивовижне Свято Міста (проходить в останню неділю липня), що прив’язує до нафтових традицій регіону, на яке кожен учасник приходить з лампою. Найкраще – зробленою власноруч і з написаним на ній ім’ям. Головна вимога – лампа повинна світити. Закінчується свято пізно ввечері тисячами вогнів на головній площі, а небо над нею освітлюють промені лазерного шоу.

Про що мовчить історія…

Подібно до того, як шаленого винахідника Лукасевича політики вибілили (шлюб з племінницею – табу!) і зробили несамовитим патріотом, так само дипломатично, але несправедливо замовчуються інші цікавезні історії.

Дзвіниця в Кросно
Дзвіниця в Кросно

У Кросно в каплиці костелу Францисканців похований дворянин, воїн і мандрівник Станіслав Освєнцим. Він зробив кар’єру при дворі короля Владислава IV Вази, був представником принца і маршалком гетьмана, знав кілька мов, записував мемуари.

У костелі міста Кросно
У костелі міста Кросно

Його знаменитий щоденник містить зокрема записи про Україну середини XVII століття (у тому числі, про Богдана Хмельницького й Берестейську битву). Та бідолаха стільки мандрував, що, повернувшись із чергового волочіння світом, не впізнав рідної сестри – й нестямно у неї закохався! Анна відповіла взаємністю.

Зображення у костелі міста Кросно
Зображення у костелі міста Кросно

Для такого шлюбу потрібен був дозвіл самого Папи, й Станіслав Освєнцим погнав коней на Рим. Але історія правдива, не вигадана, тому скінчилась не хеппіендом. 21-річна Анна померла, Станіслав ще довго тужив-гуляв, а поховані вони разом у родинній крипті.

Каплиця Освенцимів та їх історія приваблює туристів і має шанс бути внесена у Європейський Маршрут Любовних Історій, але чомусь романтика, навіть у формі легенди, не припустима для тих, хто воліє бачити Освенцима виключно видатним воїном і автором Діаріуша.

Щось подібне і з Марією Конопницькою.

Марія Конопницька
Марія Конопницька

Матка-полька, віддана патріотка, активістка, літературний критик, перекладач, поетка, авторка славетної «Роти», яка мала стати гімном Польщі, отримала в дар будинок від польського народу. І стала жити там з іншою жінкою. Цього факту виявилося достатньо, щоб з’явилися бажаючі підчистити її життєпис.

Вид на Перемишиль
Вид на Перемишиль

Будинок у Жарновцю можна відвідати лише з гідом, який з порога піднесено розповідає про видатну постать, яка все життя провела у боротьбі за визволення. Визволення там, звісно, теж було. У широкому сенсі. Але комусь хотілося феміністичні погляди Конопницької затерти, під фотографіями із жіночих зібрань написати геть неправдиву інформацію, іншу Марію назвати просто подругою, яка допомагала по господарству і в подорожах.

Монахиня з Перу в костелі Успіння Діви Марії, що в селі Хачув. Костел збудований 1459 року без жодного цвяха. Занесений до списку культурної спадщини Юнеско
Монахиня з Перу в костелі Успіння Діви Марії, що в селі Хачув. Костел збудований
1459 року без жодного цвяха. Занесений до списку культурної спадщини Юнеско

Навіть не особливо знаючи справжню біографію Конопницької, швидко вловлюєш різницю між наявним фактажем у документах, фотографіях, обстановкою у будинку й розповідями про «безгрішну віддану дружину й матір шістьох дітей». Утім, така політична доцільність геть не виправдана. Бо є оманливою, як перші лампи Лукасевича, швидко тріскається і лиш спонукає досліджувати далі…

 

У Підкарпатському варто:

  • Понюхати нафти / bobrka.pl
  • Побачити панораму Перемишля з висоти годинникової вежі / przemysl.pl
  • Зустрітися у Кросно з Королем Яном Казимиром / visitkrosno.pl
  • Видути щось своє у Центрі спадщини скла / miastoszkla.pl
  • Потрапити на місце зустрічі Гітлера з Муссоліні в найдовшому бункері / schronkolejowy.pl
  • Зайти у дерев’яний костел Успіння Діви Марії (Haczów, 1459 р.) / haczow.pl/zabytki/kosciol
  • В околицях села Безмєхова безкінечно дивитись, як літають планери / aos-bezmiechowa.pl
  • Почути романтичну історію кохання Станіслава і Анни Освєнцимів
  • Дізнатися, наскільки великий спортивно-оздоровчий комплекс Арламув (де свого часу

 

Замок у місті Красичин на березі річки Сан
Замок у місті Красичин на березі річки Сан
Замок Любомирських у Ланцуті
Замок Любомирських у Ланцуті
Замок у Передмісті Дубецьке
Замок у Передмісті Дубецьке

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

seventeen − one =