Костянтин Воздвиженський. Фото Володимира Герасимова
Ізраїль дивує тим, що на відносно малій території зібрана така кількість визначних місць, тому можна об’їхати півсвіту, але, якщо не побувати на Землі Обітованій, прогалина в мандрах залишатиметься вельми істотна
Зустріч з Ізраїлем починається з руйнування стереотипів. Летовище Бен Гуріон вважається аеропортом Тель-Авіва. Одразу хочеться назвати його «столичним», але слід забути догми радянської школи, адже столиця держави Ізраїль – Єрусалим, до якого, до речі, теж недалеко(близько 50 км) від головних повітряних воріт країни. Якщо вас цікавить південна частина країни – Мертве море, пустеля, краще одразу їхати до Єрусалиму, якщо ж є бажання об’їхати більшу частину Ізраїлю, то краще таки розпочати з Тель-Авіва.
По-перше, туди ближче – всього 18 км, і ви вже в ізраїльському мегаполісі, другому за кількістю населення. По-друге, адаптацію до країни краще розпочинати саме тут. Тель-Авів – найбільш глобалізоване й вестернізоване місто країни. Відчути, що опинився на Сході, тут можна не одразу.
На перший погляд, просто середземноморське місто – з хмарочосами, заторами на дорогах, численними бізнес-центрами і бутіковими галереями. До речі, якщо маєте намір вирушити на шопінг, будьте готові до того, що в тутешніх (це стосується всіх ізраїльських міст) торгових комплексах на вході стоїть металева рамка, і охоронці мають право попросити вас відкрити сумку.
У країні, що веде десятиліттями боротьбу із терором, такі заходи безпеки – просто усвідомлена необхідність.
Для вечірніх прогулянок гарний варіант мікрорайон Сарона – колишня німецька колонія, тут також почуваєшся наче в Європі – невисокі будиночки, кірхи, пивниці. Колись протестанти-бюргери селилися в цих краях, налагоджували різні ремесла – в деяких тутешніх ресторанчиках можна зустріти вінтажні механізми позаминулого століття – як от маслобійня, громіздка і химерна, втім працююча і донині.
Німецький квартал охайний і затишний, щоправда, самих німців ви тут зустрінете хіба що в ролі туристів – колоністи залишили ці місця ще під час Другої світової.
Територіально до зони Тель-Авіва належить старовинне місто Яффа. Його варто відвідати обов’язково – тут ви вже відчуєте і дихання Сходу, і дихання історії. Яффа згадується у Старому Заповіті і діяннях апостолів. На згадку про святого Петра, який тут явив диво, воскресивши Тавіфу, у місті зведено чималий храм. Згодом тут господарювали хрестоносці, потім брали в облогу наполеонівські війська.
Яффа – це великий оглядовий майданчик, з якого добре видно море, частину тель-авівського сіті, мінарети діючих мечетей. На площі Старожитностей стоїть фонтан з усіма знаками зодіаку. До площі сходяться вулички, що названі на честь цих знаків. Поціновувачам астрології мало б сподобатись блукати вуличками старої Яффи у пошуках символіки. Втім можна абстрагуватись і просто гуляти історичною частиною – завітати до кав’ярні, картинної галереї чи ювелірного магазину.
Пересуватись по Ізраїлю можна залізницею, автобусами, але, якщо є можливість орендувати авто, то це найкращий варіант – більше побачите, більше встигнете. Якщо рушити з Тель-Авіва на північ до Хайфи, то варто запланувати зупинку у Кесарії. На березі Середземного моря збереглося чимало від античного римського міста. Від кожного історичного періоду тут лишились свої пам’ятки: палац царя Ірода, літній римський театр та іподром, частина житлової забудови, вежі, зведені хрестоносцями, рештки причалу, високий акведук.
На пошук красивих фотокадрів з античними руїнами тут можна витратити не одну годину, а ті, хто цікавиться історією, мають нагоду переглянути короткометражний фільм про історію міста і дізнатися, скільки епох тут змінили одна одну, як природні лиха і людська жорстокість неодноразово руйнували Кесарію Палестинську.
На Єрусалим варто залишити кілька днів. Місто має свою магію. Її треба відчути. Адаптацію розпочніть з так званого нового міста. Єрусалим, на відміну від Тель-Авіва, не маскується під Європу – це таки Схід. З гамірними базарами, строкатими натовпами, сусідством бідності і розкоші. Пересуватися Єрусалимом, якщо не маєте власного авта, краще на трамваї – він тут швидкий і модерновий, а головне, може довезти вас до стін Старого міста. Але не поспішайте туди.
Краще розпочніть з музеїв – обов’язково варто відвідвати щонайменше два – музей Ізраїлю, де серед іншого є макет Старого міста часів царя Ірода, та музей Голокосту.
Пам’ять про одну з найчорніших сторінок історії ізраїльського народу тут презентована креативно і шокуюче водночас. Вечір можна провести на старому вокзалі – від залізничної станції, зведеної ще за турецького панування, тут залишилася лише назва – тепер це доволі популярне тусовочне місце з масою розважальних закладів.
Власне до Старого міста варто вирушати в першій половині дня – більше встигнете побачити. Краще без поспіху. І одразу зважати на одну річ: значна частина вулиць старого Єрусалиму – це суцільний базар, візуально подібний до нашої Троєщини.
Товарів тут багато – футболки на будь-який смак, солодощі, ікони. Все це здебільшого не надто високої якості. Насправді, головне – купити свічок, решта – на ваш смак. На якийсь особливий ексклюзив не розраховуйте – все розраховано на масового і наївного споживача. Старим Єрусалимом можна ходити як з чітко накресленим планом, так і просто тиняючись вуличками навмання – це ніби і лабіринт, але заблукати по-справжньому тут, якщо й випаде, то ненадовго.
Храм Гробу Господнього не оминете – якщо ви не прагнете потрапити на богослужіння, то краще завітати десь у проміжку між 10-ою та 13-ою годинами – для «автономного» туриста це найкращий час. Якщо побажаєте взяти гіда, вихідці з колишнього СРСР – найкращий вибір, вони краще знають наші традиції і релігійні потреби.
Ми звикли, що в церкві можна придбати свічку, ікону, написати записку для священика. У Храмі все інакше. Свічки купуєте на базарі, освячуєте їх самостійно – все санкціоновано духовенством. Просто берете в’язанку свічок, підходите до печери Гробу Господнього – там поруч є «чергова» свічка, від якої ви запалюєте свої – це власне і є освячення. За упокій зазвичай ставлять на Голгофі, за здоров’я – біля самого Гробу.
Записку можна подати грецьким монахам в окремій кімнаті, неподалік від печери, де був знайдений Хрест Господній. Загалом без гіда зорієнтуватись там буде непросто – тож на цьому краще не економити. Самостійно можна пройти Скорботний шлях – той, що здолав Христос від палацу Пілата до Голгофи – це вулиця Via Dolorosa, де кожне значне місце позначене відповідною табличкою.
Умовно Старе місто поділяється на християнське, де мають свої культові споруди фактично всі деномінації, іудейське, найбільші святині якого – Стіна плачу, гробниця царя Давида і золота Мінора, та мусульманське – тут святині бережуть від іновірців, побачити Аль-Акс зблизька таланить мало кому: діє вибірковий фейс-контроль.
Після насиченої денної прогулянки перепочиньте і спробуйте повернутись в Старе місто знову – на самоті чи з кимось дуже близьким, погуляйте мовчки, спробуйте відчути місто наново – суто на власних емоціях і уявленнях про ці місця. Пофантазуйте, помрійте. А як матимете бажання – відвідайте у вежі Давида світлове шоу, присвячене історії Єрусалиму – отримаєте неабияке естетичне задоволення.
Якщо здійснити вдумливу подорож Ізраїлем, відкривається таємниця цієї землі – за цю невелику територію століттями велись кровопролитні війни, тут прагнули жити люди різних націй і віросповідань, мабуть тому, що тут зібрано стільки святинь і природних див, що милуватися ними можна безкінечно.
- 687000 українців відвідало Ізраїль за 5 останніх років. 2011 року було скасовано візи до Ізраїлю
- На 21% зросла кількість поїздок наших туристів до Землі Обітованої за перші чотири місяці цього року (порівняно з відповідним періодом 2015-го)
- 146 доларів витрачає в середньому український турист за один день перебування в Ізраїлі (крім оплати авіаперельоту і готелю)
Tel-Aviv City Break
Зараз в Тель-Авіві діє спеціальна програма Tel-Aviv City Break Program Special Bonuses, завдяки якій можна отримати суттєві знижки в готелях, ресторанах, музеях тощо.
Детальніше ознайомитися з Tel-Aviv City Break можна на сайті:
www.visit-tel-aviv.com
