Євген Рафаловський, фото автора
Занзібар – це острів торговців і підприємців. До приходу арабів і поширення тут мусульманства, чорношкірих острів’ян вважали канібалами
Спочатку рабів захоплювали на узбережжі, потім все далі; каравани рабів гнали з усієї Танзанії, Конго і Малаві, продаючи живий товар в Аравію, Персію, загалом, у мусульманські країни.
Португальці, які першими обігнули Африку, на деякий час теж закріпилися на Занзібарі. Швидко зметикували, що до чого, і теж зайнялися вигідним продажем живого товару.
Вже до початку XVI століття в Португалії з’явилися цілі райони, де чорношкірих рабів було більше, ніж місцевих жителів! За XVII–XVIII ст. із Західної Африки європейці вивезли приблизно 15 мільйонів рабів.
За найоптимістичнішими підрахунками, на кожного захопленого і доставленого до корабля раба приходилося ще по п’ять убитих або померлих у дорозі. Ще не менше 5 мільйонів померли під час плавання.
Як вказували португальці, що перевозили рабів, зокрема, із Занзібару, до кінцевого пункту, наприклад, Куби живим діставався тільки один з десяти рабів. Такою була ціна диявольської торгівлі.
Везли рабів на невеликих вітрильних кораблях, куди примудрялися натоптати по 200–300 і навіть по 500 чоловік.
Нещасні люди практично всю дорогу знаходилися в положенні лежачи або сидячи.
Як говорили самі работорговці, «раб не повинен займати в трюмі місця більше, ніж він буде займати в труні».
Після заборони работоргівлі на площі колишнього найбільшого ринку рабів на Занзібарі почалося будівництво Англіканського собору. Він стоїть там і зараз, а біля його підніжжя можна побачити пам’ятник – в квадратній ямі на повний зріст стоять чотири раби, закуті в ланцюги.
Заборона не вирішила проблему, людьми торгували на острові аж до 1911 року, і в деяких місцях Занзібару існували так звані «склади» рабів.
Вони розташовувалися в природних коралових печерах, про які знала обмежена кількість людей.
Тут рабів розміщали і для продажу, і для щоденної роботи на гвоздикових плантаціях, якими в ті роки був покритий майже весь острів, забезпечуючи цієї спецією весь світ.
